Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»

Будівля пов’язана не лише з культурно-просвітницькою діяльністю, а й із театром, бібліотекою, хоровим мистецтвом та кінематографом. Свого часу тут працював кінотеатр «Уранія», який мав один із найбільших залів у місті.

Як з’явилася «Просвіта» в Ужгороді

Товариство «Просвіта» відіграло важливу роль у розвитку українського культурного та національного руху на Закарпатті. Його діяльність була спрямована на поширення освіти, української книги, розвиток культури та самоорганізацію українців краю.

У міжвоєнний період Ужгород став важливим культурним центром Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини. Саме тоді виникла потреба у власному просторі для культурної та освітньої роботи.

Будівництво Народного дому товариства «Просвіта» стало одним із таких проєктів. Нову споруду урочисто відкрили 7 жовтня 1928 року.

Будинок спорудили за кошти, зібрані українською громадою, а також за державної підтримки. Він мав стати не просто адміністративним приміщенням товариства, а повноцінним культурним центром.

Тут була бібліотека, читальня і театральна сцена

Народний дім швидко перетворився на місце, де вирувало культурне життя.

У будівлі працювали бібліотека та читальня, проводилися різноманітні культурні заходи, працювали гуртки. Тут збиралися люди, які цікавилися українською літературою, історією та культурою.

Особливе місце посідали театральні та хорові колективи. Сцена Народного дому стала майданчиком для вистав, концертів та інших публічних заходів.

Фактично «Просвіта» створила в Ужгороді простір, де культура могла не лише зберігатися, а й активно розвиватися.

Кінотеатр «Уранія»: ще одна сторінка історії будинку

Одна з найцікавіших сторінок історії споруди пов’язана з кінематографом.

У Народному домі працював кінотеатр «Уранія». Для тогочасного Ужгорода це було значне культурне місце.

Зала кінотеатру могла вмістити понад 700 глядачів, що робило її однією з найбільших у місті.

Тож будинок «Просвіти» був не лише місцем для лекцій, бібліотеки чи театральних вистав. Тут ужгородці могли дивитися кіно — мистецтво, яке на початку ХХ століття стрімко набувало популярності.

Для сучасного міста важко уявити, наскільки значущою могла бути поява такого культурного простору майже сто років тому.

Кінець діяльності «Просвіти»

Історія Народного дому тісно пов’язана з політичними змінами, які відбувалися в краї.

У 1938–1939 роках Закарпаття пережило кардинальні політичні зміни. У цей період діяльність товариства «Просвіта» була припинена, а організація втратила можливість повноцінно користуватися своїм будинком.

Згодом споруду використовували вже для інших потреб.

Радянський період також змінив призначення багатьох будівель, пов’язаних із діяльністю українських культурних та громадських організацій. Народний дім «Просвіти» не став винятком.

Повернення до українського культурного життя

Після відновлення незалежності України товариство «Просвіта» отримало можливість повернутися до активної роботи.

Будинок знову пов’язаний із діяльністю організації та українським культурним середовищем Ужгорода.

Сьогодні він нагадує про період, коли українська громада Закарпаття створювала власні культурні інституції, розвивала освіту, книговидання, театр і хорове мистецтво.

І саме в цьому полягає особлива цінність споруди: її історія — це не лише історія однієї будівлі, а частина історії українського культурного руху в Ужгороді.

Будинок, який пам’ятає інший Ужгород

Сучасний Ужгород значно змінився. Змінилися вулиці, будинки, транспорт, ритм міста. Але деякі споруди залишаються своєрідними «свідками» минулого.

Будинок «Просвіти» — саме такий.

Майже століття тому сюди приходили читати книги й газети, слухати лекції, дивитися вистави та кіно. Тут зустрічалися представники української інтелігенції, працювали культурні колективи та формувалося середовище, яке підтримувало українську мову й культуру.

Сьогодні, проходячи повз цю будівлю на вулиці Другетів, варто пам’ятати: колись вона була одним із місць, де творилося культурне життя Ужгорода.

Історія «Просвіти» — це нагадування про те, що міський простір зберігає набагато більше, ніж видно з першого погляду.

Ігор Романенчук

 

18 серпня 2026р.