Від альтернативних видів опалення – до соляної кімнати: як вдосконалюється обласний будинок дитини на Закарпатті
- Пане Володимире, вже котрий рік поспіль Ви є директором Свалявського дитбудинку. Пригадуєте, з чого починали?
- У вересні 2012 року мене призначили на посаду головного лікаря Свалявського будинку дитини. До того працював дитячим реаніматологом. Одного разу мене викликали в департамент охорони здоров'я і запропонували роботу в дитбудинку. Чесно кажучи, я не хотів змінювати вид діяльності, але тоді на роздуми було лише десять хвилин і я таки вирішив, що треба спробувати. Сьогодні мені здається, що якоюсь мірою поміняв важчу роботу на легшу, хоча всюди своя специфіка.
- Якими є умови проживання дітей у Свалявському дитбудинку?
- Умови дуже добрі. Будівля дитбудинку складається з двох корпусів (по два поверхи), що сполучені переходом. У одному зараз формуємо відділення реабілітації, в іншому проживають малюки. У нас є дві кухні, власна котельня, маємо альтернативні види опалення. Заклад підключений до всіх мереж (водопровід, електрика), а кожна група обладнана мінікухнями. Нещодавно навіть вдалося встановити систему відеоспостереження. У кожній групі є спальня, гральна кімната, кухня, туалет і веранда. Діти забезпечені п’ятиразовим харчуванням, м’яким і твердим інвентарем.
- Сьогодні у різних сферах життя дуже важко без благодійників. Чи допомагають у розвитку дитбудинку меценати?
- Дякувати Богу, маємо дуже багато волонтерів. Вони нам постійно допомагають. Хтось приходить уперше, допомагає за потреби. А є й такі, що вже тривалий час нас підтримують. Зокрема, із протестантських церков Ужгорода, вони навіть закріплені за деякими групами, проводять час із дітками, мають медичні книжки. Маємо волонтерів і з Тячева, Закарпатської обласної адміністрації.
Дуже допомагає уряд Угорщини, генконсул Йожеф Бугайло, який уперше нас відвідав у 2018 році. Із того часу зробили навіс для дров, придбали мікроавтобус, забезпечили кожну групу офісними стільцями і столами, цьогоріч завершили реконструкцію даху. Постійну підтримку маємо і від обласної адміністрації, а депутат облради Йосип Борто – взагалі друг нашого закладу.
- Скільки дітей сьогодні проживає в дитбудинку?- Треба сказати, що малюки у нас живуть до 3 років, а потім ми їх переводимо в інші заклади. Є й дітки з особливими потребами (ДЦП, глибокі затримки розвитку. – Ред), їх у чотирирічному віці переводимо у спеціалізований заклад у Вільшанах. Загалом наразі є 68 дітей, але ця цифра дуже часто змінюється: одні приходять, інші вибувають. Дітки, які тільки приїхали у Свалявський дитбудинок, повинні перебувати 21 день у приймально-діагностичному відділенні. Цьогоріч вибули 22 дитини, з них усиновлені 10, повернено до батьків – 4, взято під опіку – 2, переведено в інші заклади – 7.
- Чи всиновлюють дітей родини з інших регіонів України або ж навіть закордону?
- Найлегше всиновлюють дітей віком до 3 років. Це найчастіше побажання від потенційних батьків, тому з нашого дитбудинку діток забирають часто, порівняно з аналогічними закладами Закарпаття. Щодо іноземців, то у нас у країні діє мораторій: громадяни інших країн можуть всиновити дитину лише з п'ятирічного віку. Але є винятки. Наприклад, якщо дитина маю важку недугу (існує спеціальний перелік або ж із метою недопущення «розриву» біологічної сім`ї (якщо під опіку беруть старших брата чи сестру). Наших діток всиновлюють та удочеряють іноземці приблизно раз на рік. Найчастіше ж дітей забирають у закарпатські сім`ї. Але це не наша робота, процесом усиновленням займається служба у справах дітей того району, звідки й малеча.
Але багато хто з наших дітей не підлягає усиновленню взагалі: наприклад, якщо мати перебуває у місцях позбавлення волі чи має хвороби, через які не може доглядати за дитиною. Або ж погані умови проживання для дітей – тоді дітей лише тимчасово передають у Свалявський дитбудинок, поки батьки не одумаються, поки не одужає мати і так далі. Історії бувають дуже різні. Якщо діти вилучені з сім`ї, але не позбавлені батьківського піклування, тоді їх неможливо всиновити.
- За яким розпорядком живуть дітки?
- Прокидаються діти о 07:30 – вставання, туалет, гімнастика, потім сніданок, індивідуальні роботи. Відтак другий сніданок, прогулянка, з 10:00 до 12:00 дозволено навідати дітей.
Уже з 12:30 розпочинається підготовка до денного сну. Коли прокинуться – мають підвечірок, прогулянку, вечерю і час на всі необхідні перед сном процедури. Після цього – час на заспокійливі ігри, вечірню казку, а вже о 21:00 діти вкладаються спати.
- Працювати з дітками, яких за різних обставин забрали з сім'ї, непросто. Що найважче дається в роботі?
- Найважче – прощатися, коли діти йдуть в інший заклад. Завжди дуже особливо це переживаємо. Коли всиновлюють, коли йдуть під опіку – це добре. Але найгірше, коли діток переводять в інший заклад. Тоді вихователі, медсестри дуже плачуть. Цьогоріч, до речі, в інші заклади перевели сімох дітей.
- Володимире Михайловичу, поділіться планами: які зміни очікують на Свалявський дитбудинок?
- Планів чимало! Ми всі зараз занурені з головою у підготовку до відкриття відділення реабілітації для батьківських дітей, яке відбудеться 15 липня. Крім того, тривають роботи з облаштування пандусу.
Також ми подали в обласну раду документацію про реконструкцію басейну. Якщо вдасться, то зможемо дітям організовувати і водні процедури. Також із сім’єю Маханців із Тячева плануємо облаштувати сольову кімнату. Маємо генератор солі, який нам подарувала Анета Кульчинська.
І щодо відпочинку: у планах – підписати угоду з «Малятком» (с. Оноківці), щоб у них оздоровляти наших діточок. Там є відповідна державна програма. Я переконаний, що стояти на місці – те саме, що робити крок назад, а такого допускати не хотілося б.
- Дякую за розмову. Успіху вашому закладу і найголовніше – щоб кожна дитина відчула тепло сімейного затишку!
Оля Богославська спеціально для KISZó
Фото - зі сторінки обласного будинку дитини м.Сваляви.
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
До цієї новини немає коментарів