Новий рекорд України зафіксували в Ужгороді
Документ про це сьогодні передав представник Національного реєстру рекордів України Павло Горішевський керівництву Закарпатського обласного Палацу дитячої і юнацької творчості (ПАДІЮН), яке зініціювало проведення наймасовішого мистецького пленеру до Дня художника.
Сертифікат про рекорд, а також подяку від ПАДІЮНу передали й партнеру заходу – управлінню освіти Ужгородської міської ради. Масштабний артмарафон «Мистецтво без меж» нещодавно відбувся в Ужгороді та ще на 14 локаціях у містах і селах Закарпаття.
Уперше мистецьку акцію «Пленер у ріднім місті протяжністю 2200» ПАДІЮН організував у 2015 році вздовж липової алеї в Ужгороді і її внесли до Книги рекордів України. Цього разу в Ужгороді малювали на 7 знакових локаціях – на площах Театральній – Євгена Фенцика, Народній, біля Ужгородського замку, кафедрального собору, в альпінарії, біля Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая, на набережних Студентській та Незалежності. Визначні місця свого міста, Закарпаття понад 100-150 учасників на кожній творчій зоні відтворювали у різних техніках. Крім обласного центру, долучилися також юні митці з Воловеччини, Міжгірщини, Іршавщини, Хустщини, Берегівщини, Винограівщини, Рахівщини, Березнянщини, Свалявщини. Кращі роботи учасників мистецького марафону відібрали на виставку, яку сьогодні відкрили в ПАДІЮНі. Директорка ПАДІЮНу Світлана Ганущина подякувала всім партнерам та учасникам, що долучилися до марафону, додала, що ще чимало ідей, зокрема й для встановлення нових рекордів, є в арсеналі творчого закладу.Ужгородська міська рада
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів