Прибиратимуть до повного забору: як утилізують ялинки в Ужгороді
Ялинки забирають двоє працівників фірми-підрядника на сміттєвому майданчику на вулиці Плеханова в Ужгороді. За словами керівниці відділу прибирання фірми-підрядника Наталії Левицької, машина виїжджає щодня з 6 ранку. Протягом тижня маршрут змінюють. Наталія Левицька каже: масове викидання ялинок почалося після 6-7 січня. Прибиратимуть їх до повного забору.
"Є таке, що навіть в кінці лютого ще є ялинки на майданчиках, — сказала Наталія Левицька. — Ялинки мають залишатися біля контейнерних майданчиків, очищені від прикрас: гірлянд, іграшок. Без пакувальних кульків. Просто чисті ялиночки. Ялинки забираються на 30-40 майданчиках удень – це мінімально. В залежності від накопичення ялинок на майданчику".
Ялинки збирають у місті до обіду. Далі їх відвозять у село Оноківці Ужгородського району на виробничу базу. Тут переробляють ялинки, які люди викидають після різдвяно-новорічних свят.
Двоє працівників роблять це щодня з 8 січня.
"Спочатку потрібно очистити ялинки від зайвих предметів: шнурівок, скотчу, харчової плівки, гірлянд, дощиків, іграшок, — розповів один із працівників, Орест. — Це обов’язково потрібно познімати, очистити, адже може вивести обладнання з ладу. Зараз ми маємо тут в районі 15-20 кубів. Для переробки потрібно десь 2 дні, щоб їх переробити. Зараз є багато таких, які обмотані поліетиленовою плівкою, то її треба знімати. Дивитися, чи її нема. Це займає найбільше в принципі часу. Не запаковуйте, будь ласка, полегшіть нам трохи роботу".
За словами директорки фірми-підрядника Наталії Якубик, працівники об’їжджають усі майданчики загального користування.
"Де є ялинки, там вони їх забирають. Після Водохреща ми очікуємо в день і 150 кубів ялинок. Сьогодні це близько 50 кубів у день. Взагалі на період новорічних свят ми збираємо близько 600 метрів кубічних ялинок", — пояснила вона.
За словами Наталії Якубик, тріски працівники відправляють для виготовлення паливних брикетів.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів