Угорщина висловлює співчуття родині Мийгеш, син яких трагічно загинув під час обстрілу Харкова
Страшна звістка про загибель 19-річного Валерія Мийгеша прийшла на Закарпаття 2 березня: окупанти під час обстрілу ракетами Харкова потрапили у приміщення, де жили студенти Харківського авіаційного інституту, де й навчався закарпатець. Про трагедію повідомила журналістка Олена Мудра: "Хлопці мирно спали, коли їх обстріляли. Глибокі материнські співчуття рідним юнака. Відповідальність за ще одне забране кремлівським окупантами життя з путінським режимом розділяє кожна російська мати котра мовчить".
Валерій Мийгеш народився 2002 року у Виноградові. Після 9 класу, у 2017 році, вступив до Мукачівського військового ліцею, бо, за словами батька Івана Мийгеша, мріяв стати військовим. По завершенні навчання в ліцеї вступив до Харківського авіаційного інституту. Ще 22 лютого, за два дні до початку російського вторгнення в Україну, юнак був дома, а відтак поїхав на Схід. На жаль, там у обірвалося його життя…
З Іваном Мийгешем кореспондент нашого видання поговорив сьогодні в Генеральному консульстві Угорщини в Ужгороді. Сюди запросили рідних загиблого юнака для того, щоб висловити співчуття з приводу трагедії і хоч трішки допомогти матеріально.
«Ми не можемо передати словами той біль, який відчуває вся Угорщина, вся угорська громада Закарпаття з приводу цих трагічних подій, нам болить кожне життя – мирного населення, дітей, військових, родин, які в ці страшні хвилини втрачають рідних, - сказав ведучий консул Консульства Угорщини в Ужгороді Куті Ласло. – Угорщина в цій ситуації доказала неодноразово, що є справжнім добрим сусідом: паливо, ліки, продукти харчування почали відправляти Україні з перших днів російської агресії. Також угорці допомагають біженцям, зокрема, організовані й діють численні пункти прийому біженців, угорці надають безкоштовне житло для людей, безкоштовно перевозять як приватні особи, так і залізниця та найбільший угорський лоукостер. Ми будемо допомагати й надалі, бо немає виправдання війні!»
Іван Мийгеш розповів, що ще напередодні трагедії, о 21.40 1 березня, говорив із сином, а вже за дві години відбулося бомбардування. Офіційно повідомили батьків, що син помер наступного дня в лікарні. У Валерія залишилися дві сестри та брат. Уся родина наразі чекає, коли на Закарпаття зможуть доставити тіло юнака для прощання.
«Ми на Закарпатті всі єдині, незалежно від походження! – сказав Іван Мийгеш. – На жаль, війна не вибирає по національності, вона торкається однаково всіх, незалежно від того, в якому куточку України ти живеш!»
До теми
- Гвардійці 26 Закарпатського полку відпрацьовують ураження повітряних цілей роботизованим комплексом
- Жінки, що змінюють Закарпаття: Новий випуск журналу «Успішні Жінки Закарпаття 2026» уже побачив світ
- Ірина Риляк - амбасадорка Закарпаття, яка перетворює сміливі візії на масштабні проєкти
- Новий навчальний рік стартував: Центр «Інтелект» відкриває набір на Групу продовженого дня в Ужгороді
- Близько 4 тисяч першокурсників стали студентами УжНУ
- У наступні 2 тижні на Закарпатті прогнозують подальше зниження рівнів води у річках
- На Закарпатті запускають цикл безкоштовних психологічних майстер-класів
- Від кулеметника до бойового медика: історія закарпатця «Зуба», який рятує побратимів
- На Закарпатті дефіцит донорської крові: яких груп потребують найбільше
- Що зміниться для українців від 1 вересня: тарифи, виплати, нова банкнота та правила в школах
- Став своїм: лелека оселився на території підрозділу закарпатських прикордонників
- Через атаки рф українцям радять мати запас їжі щонайменше на 2 тижні
- Наймолодшому пацієнту було лише 18: чому інфаркт стрімко «молодшає» та як його вчасно розпізнати
- В Ужгороді згадали полеглих захисників: десятки закладів долучилися до «Столу пам’яті»
- Боротьба за кожну хвилину: як працює спеціалізоване відділення інтенсивної терапії та реанімації Закарпатського кардіоцентру
- «Людина здатна на багато більше, ніж сама про себе думає»: прикордонник Роберт Бушко
- Тут дають другий шанс. Як у Виноградові за тиждень ставлять на "нові ноги"
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
До цієї новини немає коментарів