"Ми вже другий раз біжимо з сім’єю від "руського миру", — історія однієї евакуації до Мукачева
Понад три тисячі вимушених переселенців скористалися муніципальним безкоштовним житлом, яке надає міська рада. В гуртожитку навчального закладу Мукачева поселився Максим Чечулін із двома дітьми. Його родина вдруге змушена була покинути свій дім, вперше вони з Луганська переїхали в Харків.
Максим Чечулін разом із сім’єю три тижні живе в гуртожитку освітнього закладу Мукачева. Вони приїхали на Закарпаття через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Чоловік став на військовий облік. Його дружина Олена зараз в онкологічному відділенні міської лікарні.
"Ми вже другий раз біжимо з сім’єю від "руського миру". Ми переїхали з Луганська одразу в Харків останнім потягом: три сумки, кішка, син, жінка і все. В Харкові нас зустріли. Почали нове життя. І зараз ми вже тут. 23 лютого ми ще святкували день народження молодшої дочки – Амелії. Після того, як у дочки почало закладати вуха й вона почала тупати ногою. Ми зрозуміли, що сирени дуже погано впливають, і ми поїхали сюди, в Мукачево. Ілля – це старший, він зараз картоплю чистить. А це Богдан. Ми познайомилися тут. Він із Києва", — каже чоловік.
Максим на своєму автомобілі щодня розвозить гуманітарну допомогу в різні місця Мукачівського району. "Допомагаю, як можу, тому що дівчата дуже стараються. Ну, рознести картоплю син теж допомагає. З волонтерами зв’язався, теж допомагаю привозити і на цей гуртожиток, і на інший гуртожиток, тому що автомобілем приїхали. Гуманітарку допомагаю розвантажувати. А далі — не знаю, як стан жінки буде. Уже домовилися зі всіма, хто на нашому районі, наш район у Харкові – це "Горизонт". Він збоку й дуже постраждав. Домовилися, що будемо допомагати усім безкоштовно. Будемо родинами збиратися, щоб жінки готували їсти, а іншим будемо допомагати чим зможемо відновлювати", — розповідає вимушений переселенець.
У гуртожитку, де живе Максим Чечулін, поселили близько сотні вимушених переселенців, — розповідає заступниця директора закладу Марія Трощак.
"Зараз ми зробили в гуртожитку 115 ліжкомісць, але за потребою тому що дуже багато приїжджало вимушених переселенців ми додали ліжка. Але на цей час 94 людини. В ЦНАПі організовані волонтерські перевезення закордон, то до обіду люди виїжджають, а вже після обіду, вночі, коли опівночі, о другій ночі люди заселяються. Дуже багато з дітками, дітей від 30 до 50", — каже Марія Трощак.
З 24 лютого, за словами речника міськради Влада Микити, муніципальним житлом у Мукачеві забезпечили більш ніж три тисячі переселенців.
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів