«Кіно над Ужем»: в Ужгороді влаштовують кінопокази просто неба

Перший кінопоказ відбувся 25 березня на початку набережної Незалежності, біля входу до Лінгвістичної гімназії. Керівництво навчального закладу разом із міським управлінням освіти підтримало ідею кінозалу просто неба, надало лавиці для того, аби перехожі могли присісти й переглянути фільм. Підтримав дозволом ідею і обласний департамент культури, національностей та релігій, місцевий підприємець Мирослав надав у користування величезний екран, Ротарі-клуб запропонував допомогу у транспортуванні та поточних витратах, а найбільші українські компанії кіно і теле-продакшна «FILM.UA Group» та «INSIGHTMEDIA Group» дозволили безкоштовно показати свої фільми.

Представник ГО «Закарпатська фільмкомісія», ужгородець В’ячеслав Єгоров розповів «Про Заходу», що люди кіномистецтва нині перебувають у непростому становищі, вони не знають, як їм бути корисними для суспільства. «Ми вирішили бути корисними громаді у такий спосіб, – пояснює В’ячеслав. – Подумали, що можемо проводити своєрідні сеанси арт-терапії у вигляді кінопоказів в одному з найкрасивіших куточків Ужгорода – просто на Липовій алеї. Ми ж бачимо, як багато нині в Ужгород приїхало вимушених переселенців. Усі вони перебувають у важкому емоційному стані, багато чого переосмислюють. Нам хочеться, аби вони, прогулюючись набережною Незалежності, могли відірватися від своїх важких думок, подивитися кіно, яке вони, можливо, раніше не бачили і не дуже ним цікавилися. Наша принципова позиція – показувати виключно український продукт, фільми і мультфільми, виготовлені в Україні, з українською мовою і українською ідеєю».

Першим фільмом, показаним на набережній 25 березня, була «Толока» –нашуміла екранізація Шевченкової балади «У тієї Катерини хата на помості…» режисера Михайла Іллєнка. Незважаючи на відсутність анонсу і реклами, на доволі прохолодну погоду, кінопоказ від відкритим небом зібрав чимало спонтанних глядачів різного віку. Одні зупинялися на кілька хвилин і йшли далі, інші – залишалися до фінальних титрів. Захід, що задумувався як арт-терапія для вимушених переселенців, став терапією і для місцевих мешканців. Власне, це теж було частиною задуму – об’єднати усіх в одну громаду, познайомити, можливо, подружити.

Того дня організаторів попросили приділити один вечір малечі, показати їм якийсь гарний український мультик. Тому наступний вечір на Липовій алеї був присвячений дітям, яким показали анімаційний фільм «Микита Кожум’яка». Діти, котрі прогулювалися з батьками на набережній, з першого погляду на екран поринали у сюжет і вже не хотіли йти геть. Дивитися на них у цю мить було справжньою втіхою: вони дійсно насолоджувалися переглядом, разом сміялися і веселилися. Як сказав В’ячеслав Єгоров, що би не пережили ці діти раніше, в цей момент вони точно про це забули, підняли собі настрій і відчули себе в безпеці. 

Так само на дітей (але і на дорослих також) був розрахований наступний показ – екранізація книги закарпатського письменника Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Фільм Віктора Андрієнка «Іван Сила» теж зібрав на набережній чималу аудиторію. Ідею показати «Івана Силу» просто неба в Ужгороді оцінили і сам режисер, і один із акторів – силач Василь Вірастюк, котрі записали для глядачів свої відеозвернення.

А от четвертий кінопоказ трохи вибився з плану. Організатори планували показати ужгородцям та гостям міста історичну драму «Червоний», однак того вечора імпровізований кінозал на набережній знову заполонили дітки, котрі просили показати їм мультфільм. Ну, і як можна було відмовити таким глядачам? Довелося знову показувати «Микиту Кожум’яку», котрий і цього разу зібрав величезну і дуже вдячну дитячу аудиторію, сміх якої чутно було по всій набережній.

Через дощову і холодну погоду «Кіно над Ужем» зробило тижневу паузу. Але вже сьогодні, у середу, 6 квітня, відпочити перед екраном просто неба можна буде знову. Що будемо дивитися – поки невідомо. Організатори запланували щось цікаве, однак готові підлаштуватися під глядачів, бо розуміють: емоційний стан постійних і тимчасових мешканців Ужгорода нині є дуже вразливим, потрібно його покращувати, а не розхитувати. «Ми віримо, що цей захід є потрібним, – веде далі співорганізатор В’ячеслав Єгоров. – Нам усім зараз хочеться тепла і світла, приємного спілкування. Тому приходьте до нас на набережну, ми починаємо близько 17.00-19.00 в залежності від освітлення. Якщо раптом пролунає повітряна тривога, у Лінгвістичній гімназії поруч є укриття, куди можна буде сховатися. За порядком слідкує муніципальна варта. Якщо все буде добре і дозволить погода, такі кіновечори буде влаштовувати частіше, але точних анонсів і розкладів поки не робимо».

Нині Ужгород – єдине в Україні місто, яке може собі дозволити проводити вечірні кінопокази під відкритим небом. Цінуймо цю можливість.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»