Як локальна кулінарія та мистецтво допомагає забути жахи війни — історії з прихистку в Перечині

Обидві жінки знайшли заняття завдяки Благодійному фонду «Центр громадських ініціатив», який вже понад 20 років діє у Перечині. Якщо донедавна громадська організація займалася розвитком демократії, підтримкою розвитку громадських ініціатив, то 24 лютого завдання кардинально змінилися.

— До початку війни ми ніколи не займалися гуманітарною допомогою, соціальним забезпеченням. Але коли почалася війна, то мали думати, як забезпечити людей, які приїжджали, найелементарнішим, — каже Елеонора Попадинець, менеджерка з організаційного розвитку “Центру громадських ініціатив”. — Збирали, що могли: харчі, якісь подушки, ковдри, постільне. Спочатку від людей, а потім знайшли можливість купити. Окрім цього купили й газові плити, й холодильники та іншу необхідну техніку. Тривалий час була потреба у ліжках, розкладачках. Коли перші базові потреби були забезпечені, то виникла ідея почати надавати безкоштовну психологічну та юридичну підтримку.

За словами пані Елеонори до 1 травня в Перечинській територіальній громаді працювало 14 пунктів з розміщення переселенців. Наразі діє 9, переважно на базі шкіл та садочків. У комунальних закладах проживає понад півтисячі переселенців.

Мистецтво, яке лікує

Одеситку Анну після прибуття у березні на вокзал в Ужгороді волонтери відразу направили до Перечина.

— Спочатку заселили у дитячий садок «Теремок», дуже тепло прийняли, нагодували. Через день я переселилася у готель. Вважала, що поки можу платити за проживання, не можу займати чуже безкоштовне місце, — розповідає Анна. — В Одесі я була директоркою центру мистецтв та вчила дорослих танцювати. Також працювала в інтернет академії, викладала інтернет-маркетинг. З інтернет маркетингом поки почекати треба, а творчість треба застосовувати. Коли Центр громадських ініціатив опублікував пост про те, хто проводити заняття з арттерапії, аби трохи розвантажити людей, я радо відгукнулася. Тепер проводжу уроки малювання для дорослих. Малюючи, люди відволікаються від новин як мінімум. Починали ми ще танці, але вони сприймалися не як арттерапія, а як недоречні в цей час надмірні веселощі. Тож ми їх відклали.

Юридичні консультації

Адвокатка Ольга з Охтирки (Сумська область) на момент початку війни з малолітнім сином була у Києві й певний час жила в укритті. Тепер живе та консультує з правових питань переселенців у Перечині.

— У мене тут брат, я приїхала до родичів. Шукала роботу й знайшла. Тепер приймаю людей, надаю безкоштовну юридичну допомогу, — пояснює Ольга.

Клуб психологічної допомоги

Також для вимушених переселенців організували клуб психологічної допомоги, окремо для жінок та дітей.

— Ми з дітьми відвідали 5 занять. Адекватно простежити та проаналізувати свій стан дуже важко. Ці зустрічі зробили свою справу, витягли на поверхню внутрішні переживання. Це допомогло повернутися до життя, — ділиться враженнями психотерапії вимушена переселенка з Києва. — Діти начебто гуляють з дітьми тут у безпеці, але все одно деякі фрази чи питання вказують, що є якісь травматичні переживання всередині.

Ще одна учасниця психологічних зустрічей — з Кривого Рогу. Жінка розповідає, що їхали, не знаючи куди доїдуть, 11 днів. Її з дітьми евакуювали біля Зеленодольська й поселили біля аеропорту.

— А через 15 хв — ракети. Дитина злякалася, ми поїхали далі. Так втомилися. Доїхали до Ужгорода, далі в Перечин, покупалися, лягли на матрац. А Богданці якраз 7 років виповнилося. Це був щасливий День народження: з кока-колою і не в підвалі.

Жінка приїхала до Перечина з двома дітьми та онкохворим чоловіком. Старшому сину, дзюдоїсту з олімпійськими досягненнями запропонували тренуватися у Хорватії. Чоловіка ледве вмовили виїхати з рідного міста. Не хотів залишати.

— Психолог дуже допомагає, особливо мені, — каже жінка. — Доньку записали у школу онлайн, займається з першим класом. Задала вчителька намалювати Україну, то наш малюнок був таким: український прапор, посередині два байрактари й дві бомби. Звичайно, внутрішньо батькам дуже важко з цим впоратися. Але тут для дітей багато гуртків, які ми не могли дозволити собі вдома. А ще й спілкування з місцевими дітьми.

Кулінарні експерименти

Спілкуванню та психологічній рівновазі переселенців у Перечині сприяє і серія кулінарних майстеркласів. Їх проводить Андрій Вишняк, голова правління БФ “Центр громадських ініціатив”. Так, учасники й готують, і спілкуються, а на завершення ще й дегустують. Сьогодні пан Андрій нахвалює “яйцьову поливку за 5 хв” та “поргоньош – найпростіший яблучний пиріг», які готує на терасі місцевого ресторанчика “Реторта”. Два десятки учасників зацікавлено слідкують за гастрономічними маніпуляціями шеф-кухаря Вишняка. Культурна складова волонтерської допомоги до вподоби усім.

Переселенці повинні бачити ресурс, а не лише гуманітарну потребу, кажуть у Центрі громадських ініціатив. І планують розширювати допомогу тим українцям, які знайшли прихисток від війни у закарпатському Перечині.

За інформацією Ужгородського пресклубу

Фото: Анна Семесюк