Харків’яни відкрили кондитерську в Ужгороді. Як переселенці будують нове життя та допомагають рідному місту

Юрій і Марія Капінуси згадують: прокинулись 24 лютого о п’ятій ранку від вибухів, які лунали поблизу їхнього будинку. За 20 хвилин зібрали речі і не роздумуючи разом із 6-річною донькою Маєю виїхали з Харкова до Закарпаття.

"Ужгород обрали не випадково. По-перше, близько до кордону, а по-друге, у нас там друзі, які запропонували допомогу із житлом. У Харкові ми лишили все наше життя, проте зоставатися було неможливо", — розповідає Юрій. В Харкові подружжя мало бізнес: продавали продукти для випікання хліба. В Ужгороді теж не могли сидіти без діла.

"Вісім років ми реалізовували хлібопекарську сировину. Це всі продукти, що входять до складу хліба, тістечок, тортів тощо. Починати те саме в Ужгороді було недоцільно. Це дуже дорого, великі ризики, та й тут уже є свій сформований ринок. Треба було вигадувати щось мобільніше", — каже чоловік.

Харків'янин Юрій Капінус відкрив кондитерську в Ужгороді.

Тож Юрій пригадав минуле, коли працював кондитером, і разом із дружиною вони засукали рукави. Орендували приміщення, завезли обладнання. Сьогодні кондитерська випікає близько 100 тістечок на день. Це переважно класичні десерти, проте є і цікаві авторські рецепти. Наприклад, банановий медовик, французькі тарти зі смаком розмарину, груші та лимону тощо.

Марія готує торт в новій кондитерській. Фото проєкту "Пліч-о-пліч"

Продукцію реалізовують в кав’ярні та ресторани Ужгорода. Частину смаколиків Юрій і Марія роздають безкоштовно переселенцям. Допомагають і ЗСУ: передають військовим не лише власні солодощі, а ще й амуніцію.

"Я вражений тим, наскільки сміливо чоловіки з усієї України не вагаючись ідуть захищати нашу землю, багато з них — мої друзі", — каже Юрій.

Харків’янин не тільки кондитер, він — музикант гурту "Khors". Нещодавно їздив до Латвії, де разом із гуртом виступав на концерті. Зібрані кошти хлопці передали волонтерській організації, яка надає гуманітарну допомогу в Харкові.

На питання, що найбільше вразило в українцях за час війни, Юрій відповідає одразу: "Я вражений тим, як об’єдналися люди. Всі! Схід, захід, південь і північ".

"Війна оголює та піднімає на поверхню те, що всередині. Вона вже багато чого нам показала, багато в нас забрала, але в той самий час дуже нас об’єднала. Мрію, що, коли ми переможемо, українці остаточно зрозуміють, що ми — сила, що наша країна — то справжня перлина. Україна — унікальна, наші люди — неймовірні. Ми можемо об’єднуватися і створювати чудові речі — і в мистецтві, і в економіці, і в усіх інших сферах життя. Ми можемо робити те, чого нема ніде в світі. Ми зрозуміємо, що все матеріальне — це тимчасове та неважливе. І на нових цінностях почнемо створювати вічне — те, що справді має значення", — вважає чоловік.

Юрій зізнається, що вести цей бізнес під час війни складно: люди значно менше гуляють, відвідують кафе, ресторани. Проте кидати свою справу, а тим паче їхати з України родина не збирається.

"Ми знаємо, що буде складно, але свого життя за межами України не бачимо. Після перемоги будемо продовжувати разом відбудовувати країну".

Матеріал підготовлений в межах проєкту "Пліч-о-пліч" — про українців, які, покинувши свої домівки через повномасштабне вторгнення РФ, почали нове життя на заході, допомагаючи місцевим та країні. Проєкт реалізується за участі Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Волинської ОДА та підтримки USAID

Суспільне Закарпаття