Вимушені переселенці у Великому Березному: куди переселять 150 людей з початком навчання у вересні

— У мене на даний час живе 51 людина. Кого можемо, ми приймаємо, — розповіла Varosh керівниця БФ «Віра, надія, любов» Римма Митрак, яка опікується гостелом. — Зараз додали резервні ліжка, то декількох людей можемо прийняти. Всіх не можу прийняти, бо дуже їх багато… Приймаємо по мірі можливостей. Раніше в приміщенні, де тепер гостел, був соціальний магазин. З початком війни приміщення переобладнали: у двох невеликих кімнатах люди спали на підлозі, а тепер це оин з найбілших прихистків у тергромаді.

За словами Римми Митрак, впродовж війни було дуже багато заїздів, наразі у гостелі є 90 місць, але додаватимуть ще резервні місця. Жінка каже, що ліжок, постільної білизни та всього необхідного є вдосталь, тому що в піковий час, в березні-квітні, в гостелі мешкало дуже багато людей. З її слів, за весь час війни тут жило понад 1700 людей. Римма Митрак розповіла, що люди, змушені звільняти навчальні заклади, самотужки шукають помешкання: хтось орендує кімнати в людей, хтось приходить до них, у гостел.

— Опікуються людьми, що мешкають у гостелі, благодійники з Польщі, Голандії, США та з фонду «Сім’я Христа» з Ужгорода, — каже вона. — І з державної адміністрації Михайло Лаба нам дуже допомагає. Продукти я шукаю в благодійних фондах, самі шукаємо гроші на все це.

Тепер у гостелі зламалися 3 пральні машинки, тож Римма Митрак шукає майстрів, а ще хвилюється, що поки що немає дров, і як будуть обігрівати гостел — наразі невідомо.

Іван Мицьо, заступник голови Великоберезнянської тергромади, розповів Varosh, що наразі, станом на 12 серпня, довідку ВПО отримали 1180 людей, які змушені були рятуватися від війни.

— У комунальному секторі в нас живе сьогодні близько 150 осіб, — сказав він. — Вони живуть у школі-інтернаті, садочку і у двох адміністративних закладах, які перероблені під гостели. Ми переробили під гостел нашу будівлю колишньої сільради в селі Забрідь. На піку в нас було до 700 людей.

За словами Івана Мицьо, наразі не знають, куди переселити людей, які «живуть» у навчальних закладах. Хоч людей небагато, але варіантів немає, — каже він.

— І хоч у школі-інтернаті їх тепер небагато, десь до 50 людей, і навчальному процесу вони не заважатимуть, питання про їх виселення ще не вирішене, — сказав Іван Мицьо. — Ми з ними постійно на зв’язку, працевлаштовуємо їх, якщо виникають якісь потреби — допомагаємо.

Varosh

Фото зі сторінки Римми Митрак у Facebook