"У нас бували дуже важкі евакуації, але в моїй машині не помер жоден поранений", — молодший сержант 128 бригади Олексій

Олексій — санітарний інструктор медичної роти, молодший сержант у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Чоловік з Мукачева у бригаді вже два роки, служить в медичній роті. Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
"Я з сім’ї військових. Мої два дядьки, хрещений батько, дід, а також багато інших родичів, були військовими. Тому я не міг не піти в армію, знаю, що тут робити, і це моя найбільша мотивація. Починаючи з 24 лютого, багато разів виїжджав на евакуацію поранених. Були й легкі поранення, і складні випадки, але в моїй машині, слава Богу, ще не помер жоден поранений", — каже воїн.
Олексій згадує дівчину Валю, військову, котра їхала на броні, по якій спрацював російський танк: "Вона отримала дуже важкі поранення — перелом тазу, перелом плечової кістки, субдуральну гематому. Але в машині її вдалося стабілізувати й доставити в лікарню, а звідти в госпіталь. Я потім слідкував за її одужанням. Тобто ми впоралися, хоча це був дуже складний випадок".
Олексій каже, що у поранених нерідко спостерігаються класичні важкі ПТСР (посттравматичні стресові розлади) зі щохвилинною зміною емоційного стану. "Спочатку боєць плаче, потім починає агресувати, затим сміятися, потім хоче, щоб його пожаліли. Це і є важкі ПТСР. А бувають і кумедні випадки. Одного разу я віз хлопчину з важкою контузією. Він не орієнтувався, де перебуває, не розумів, що сталося, реагував тільки на біль. Я проводив стабілізаційну терапію, і в якийсь момент боєць починає дивитися на мене й приходити до тями. А затим каже: "О, Льоха! Я тебе знаю!" І посміхається", — згадує воїн.
Він каже, що погано те, що від бойових дій страждають і мирні люди. Цивільної медицини в прифронтових селах немає, тому надавати медичну допомогу доводиться їм. "Днями до нас доставили п’ятьох пенсіонерів із контузіями, травмами й осколковими пораненнями. Ми всіх виходили. Що тут найважче? Найважча ситуація, коли я не буду знати, що робити. Але такого ще не було", — розповів військовий.
До теми
- "Люди йдуть в театр за емоціями — ми їм це даруємо", — Рудольф Дзуринець
- На Закарпаття на відпочинок приїхали понад 240 дітей із трьох областей у межах проєкту "Карпатська зміна"
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- На Закарпатті навчання у школах завершили більш ніж 11,2 тис. випускників
- Як на Закарпатті пробують закривати вакансії через прямий діалог бізнесу та молодих людей
- Ціновий фон: закарпатський ринок у загальноукраїнській тенденції сезонного підвищення і зниження
- Музикант Шандор Шрайнер запрошує сьогодні на ювілейний концерт-бенефіс «Музика мого життя»
- ТОП-10 українських письменників, які писали про Закарпаття
- В Ужгороді презентували книгу «Карпатські контрасти»: про що вона
- На Закарпатті реалізують проєкт із розвитку підтриманого проживання у громадах
- Під час «Сакура фесту» в Ужгороді на військо зібрали понад 1,2 млн грн
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- Напередодні Великодня Закарпастький осередок ГО «Захист держави» провів атмосферний мистецький майстер-клас із живопису у Старому Селі
- Шлях до дому: як евакуйований притулок «Спиридон» знайшов нове життя на Закарпатті
- У 86 і 87 – заради безпеки: подружжя з Донеччини оформило на Закарпатті свої перші закордонні паспорти
- Історія одного пам’ятника: Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- Від сімейного лікаря до стента: на Закарпатті презентували алгоритм, що рятує життя

До цієї новини немає коментарів