"У нас бували дуже важкі евакуації, але в моїй машині не помер жоден поранений", — молодший сержант 128 бригади Олексій

Олексій — санітарний інструктор медичної роти, молодший сержант у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Чоловік з Мукачева у бригаді вже два роки, служить в медичній роті. Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
"Я з сім’ї військових. Мої два дядьки, хрещений батько, дід, а також багато інших родичів, були військовими. Тому я не міг не піти в армію, знаю, що тут робити, і це моя найбільша мотивація. Починаючи з 24 лютого, багато разів виїжджав на евакуацію поранених. Були й легкі поранення, і складні випадки, але в моїй машині, слава Богу, ще не помер жоден поранений", — каже воїн.
Олексій згадує дівчину Валю, військову, котра їхала на броні, по якій спрацював російський танк: "Вона отримала дуже важкі поранення — перелом тазу, перелом плечової кістки, субдуральну гематому. Але в машині її вдалося стабілізувати й доставити в лікарню, а звідти в госпіталь. Я потім слідкував за її одужанням. Тобто ми впоралися, хоча це був дуже складний випадок".
Олексій каже, що у поранених нерідко спостерігаються класичні важкі ПТСР (посттравматичні стресові розлади) зі щохвилинною зміною емоційного стану. "Спочатку боєць плаче, потім починає агресувати, затим сміятися, потім хоче, щоб його пожаліли. Це і є важкі ПТСР. А бувають і кумедні випадки. Одного разу я віз хлопчину з важкою контузією. Він не орієнтувався, де перебуває, не розумів, що сталося, реагував тільки на біль. Я проводив стабілізаційну терапію, і в якийсь момент боєць починає дивитися на мене й приходити до тями. А затим каже: "О, Льоха! Я тебе знаю!" І посміхається", — згадує воїн.
Він каже, що погано те, що від бойових дій страждають і мирні люди. Цивільної медицини в прифронтових селах немає, тому надавати медичну допомогу доводиться їм. "Днями до нас доставили п’ятьох пенсіонерів із контузіями, травмами й осколковими пораненнями. Ми всіх виходили. Що тут найважче? Найважча ситуація, коли я не буду знати, що робити. Але такого ще не було", — розповів військовий.
До теми
- "Моя мрія отримати якісний протез здійснилася": історія закарпатського ветерана Йосипа Лакатоша
- “Закарпаття: у кадрі та серці”: стартував фотоконкурс про красу й унікальність регіону
- «Традиції, що єднають» – унікальну рубрику започаткували дві громади - Закарпаття та Донеччини
- У Карпатському біосферному заповіднику зафіксували рідкісного червонокнижного птаха
- Прийшли понад 200 людей: у Закарпатській обласній станції переливання триває місячник донорства крові
- Жива історія: на Закарпатті досі працює автентичний водяний млин
- Єдиний в Україні: пілотний проєкт підтримки військових після фронту працює для 128-ї бригади
- В лікарнях Ужгорода та області — дефіцит донорської крові 1-, 3+ та 4+ групи
- 83% закарпатських угорців підтримують вступ України до ЄС
- Мить, яку варто побачити: в горах Закарпаття квітне червона рута
- Як заморозки вплинули на урожайність у краї?
- У лікарнях Ужгорода та області — дефіцит донорської крові
- Закарпаття: менше випадків туберкульозу, але тривожна динаміка з гепатитом В
- Пейзаж в об’єктиві тепловізора від військового Владислава Товтина можна придбати на благодійному аукціоні
- Український природний рекорд! На Закарпатті зафіксували найвищу в Європі дуґласію тисолисту
- Працівники Ужанського нацпарку облаштували готелі для бджіл
- Під час виходу з «Азовсталі» потрапив у полон: на Закарпатті зустріли воїна, якого звільнили під час великого обміну полоненими
- Свято Міри в Лазещині і шлях до відродження вівчарства: репортаж з полонин
- Родини ветеранів українсько-російської війни беруть участь у проєкті відновлення ментального здоров’я на Закарпатті
- «Бограч-index» – травень 2025: за місяць продукти подешевшали на 2%
До цієї новини немає коментарів