"У нас бували дуже важкі евакуації, але в моїй машині не помер жоден поранений", — молодший сержант 128 бригади Олексій

Олексій — санітарний інструктор медичної роти, молодший сержант у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Чоловік з Мукачева у бригаді вже два роки, служить в медичній роті. Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
"Я з сім’ї військових. Мої два дядьки, хрещений батько, дід, а також багато інших родичів, були військовими. Тому я не міг не піти в армію, знаю, що тут робити, і це моя найбільша мотивація. Починаючи з 24 лютого, багато разів виїжджав на евакуацію поранених. Були й легкі поранення, і складні випадки, але в моїй машині, слава Богу, ще не помер жоден поранений", — каже воїн.
Олексій згадує дівчину Валю, військову, котра їхала на броні, по якій спрацював російський танк: "Вона отримала дуже важкі поранення — перелом тазу, перелом плечової кістки, субдуральну гематому. Але в машині її вдалося стабілізувати й доставити в лікарню, а звідти в госпіталь. Я потім слідкував за її одужанням. Тобто ми впоралися, хоча це був дуже складний випадок".
Олексій каже, що у поранених нерідко спостерігаються класичні важкі ПТСР (посттравматичні стресові розлади) зі щохвилинною зміною емоційного стану. "Спочатку боєць плаче, потім починає агресувати, затим сміятися, потім хоче, щоб його пожаліли. Це і є важкі ПТСР. А бувають і кумедні випадки. Одного разу я віз хлопчину з важкою контузією. Він не орієнтувався, де перебуває, не розумів, що сталося, реагував тільки на біль. Я проводив стабілізаційну терапію, і в якийсь момент боєць починає дивитися на мене й приходити до тями. А затим каже: "О, Льоха! Я тебе знаю!" І посміхається", — згадує воїн.
Він каже, що погано те, що від бойових дій страждають і мирні люди. Цивільної медицини в прифронтових селах немає, тому надавати медичну допомогу доводиться їм. "Днями до нас доставили п’ятьох пенсіонерів із контузіями, травмами й осколковими пораненнями. Ми всіх виходили. Що тут найважче? Найважча ситуація, коли я не буду знати, що робити. Але такого ще не було", — розповів військовий.
До теми
- «Іграшка для воїна»: майстер-клас в Ужгородському замку
- Довга дорога до школи. Як школярі в гірському закарпатському селі ходять щодня по 8 км на навчання
- Закарпаття посіло 7-ме місце в Україні за обсягом прийнятого в експлуатацію житла
- На Закарпатті для ромських дітей проводять спеціальні заняття для підготовки до школи
- "Я не міг загинути, коли мене чекала така дівчина": історія чопського прикордонника Євгенія
- “Дитина кожного дня просить тата”: історії жінок, чиї рідні зникли безвісти
- Закарпатський обласний кардіоцентр долучився до міжнародної акції “16 днів проти насильства”
- Ужгородець Назар Тафій волонтерить на потреби війська та пише наукову роботу про збірку Андрія Любки
- На Закарпатті створили дорожні карти допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства
- «Ремонтуємо навіть натівську зброю, до якої немає інструкцій…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- На Закарпатті втілюють міжнародний проєкт для покращення ментального здоров’я молоді в освіті
- Сила землі та спільноти: три історії переселенців, які знайшли новий дім у Нижньому Селищі на Закарпатті
- 1000 гігієнічних наборів хочуть зібрати для військових на Закарпатті до свята Миколая
- «У мене помінялося ставлення до росіян. На початку повномасштабки була ненависть, а тепер з’явилося презирство…» Історія бійця 128-ї бригади Роланда
- Позивний «Трамп» - Віктор з Страбичова пройшов шлях від солдата до капітана у 101-й окремій бригаді територіальної оборони Закарпаття
- «До війни я випікав у ресторані «Наполеони» й «Медовики», а зараз у нас найпопулярніший – вафельний торт зі згущонкою». Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Тренується шість днів на тиждень і у 16 років став чемпіоном світу: історія мукачівського боксера Ростислава Трусова
- На Закарпатті зараз 23 842 військових, які звільнилися з лав армії
- Між закордоном і армією 22-річний “Шкіпер” обрав ЗСУ!
- День спільної пам’яті, тиші й молитви: чому закарпатці 1 листопада поминають померлих

До цієї новини немає коментарів