"У нас бували дуже важкі евакуації, але в моїй машині не помер жоден поранений", — молодший сержант 128 бригади Олексій

Олексій — санітарний інструктор медичної роти, молодший сержант у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Чоловік з Мукачева у бригаді вже два роки, служить в медичній роті. Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
"Я з сім’ї військових. Мої два дядьки, хрещений батько, дід, а також багато інших родичів, були військовими. Тому я не міг не піти в армію, знаю, що тут робити, і це моя найбільша мотивація. Починаючи з 24 лютого, багато разів виїжджав на евакуацію поранених. Були й легкі поранення, і складні випадки, але в моїй машині, слава Богу, ще не помер жоден поранений", — каже воїн.
Олексій згадує дівчину Валю, військову, котра їхала на броні, по якій спрацював російський танк: "Вона отримала дуже важкі поранення — перелом тазу, перелом плечової кістки, субдуральну гематому. Але в машині її вдалося стабілізувати й доставити в лікарню, а звідти в госпіталь. Я потім слідкував за її одужанням. Тобто ми впоралися, хоча це був дуже складний випадок".
Олексій каже, що у поранених нерідко спостерігаються класичні важкі ПТСР (посттравматичні стресові розлади) зі щохвилинною зміною емоційного стану. "Спочатку боєць плаче, потім починає агресувати, затим сміятися, потім хоче, щоб його пожаліли. Це і є важкі ПТСР. А бувають і кумедні випадки. Одного разу я віз хлопчину з важкою контузією. Він не орієнтувався, де перебуває, не розумів, що сталося, реагував тільки на біль. Я проводив стабілізаційну терапію, і в якийсь момент боєць починає дивитися на мене й приходити до тями. А затим каже: "О, Льоха! Я тебе знаю!" І посміхається", — згадує воїн.
Він каже, що погано те, що від бойових дій страждають і мирні люди. Цивільної медицини в прифронтових селах немає, тому надавати медичну допомогу доводиться їм. "Днями до нас доставили п’ятьох пенсіонерів із контузіями, травмами й осколковими пораненнями. Ми всіх виходили. Що тут найважче? Найважча ситуація, коли я не буду знати, що робити. Але такого ще не було", — розповів військовий.
До теми
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Чому не обов’язково їсти суп і як це впливає на організм — пояснює лікар Михайло Гаврилець
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- До річниці створення організації Закарпатський осередок ГО "Захист Держави" відзначив "Людей дії"
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13
- Минулого тижня на Закарпатті побралися 38 пар
- У Закарпатській області всі станції переливання крові працюють в особливому режимі
- «Ми не просто лікуємо сьогоднішні стани – ми будуємо кардіологію майбутнього», – очільниця Закарпатського кардіоцентру Ірина Котлярова
- Перед полоном замовив дружині квіти на день народження. Маріупольці В’ячеслав та Валерія Кучковські про те, як зберегти любов під час війни
- Унікальне Закарпаття: у соцмережах показали соляну стометрову піраміду підземного Солотвина
- За перший місяць 2026 року Закарпаття прийняло п’ять евакуаційних груп із прифронтових областей
- Морози не зупиняють турботу: як лісівники рятують диких тварин взимку на Закарпатті
- Про найпопулярніші імена, якими називали новонароджених на Закарпатті у 2025 році
- ПДВ для ФОПів вдарить по місцевих бюджетах і цінах — позиція підприємців
- Елла Лібанова: Поки в Україні буде небезпечно, люди не повертатимуться, але тримати з ними зв’язок – ми зобов'язані
- На Закарпатті у 2025-му народились 8136 малюків
- Новий вид шахрайства: не вірте. якщо вам пропонують 10 літрів пального за підписку на телеграм-канал
- Легенди, страви та цікаві факти: як переселенки Тетяна та Олеся створили настільну гру "Закарпатський квест"
- Чому на Закарпатті виникають відключення світла та як працюють погодинні графіки
- Миколаївська церква у Данилові: де можна побачити дерев'яну готику Закарпаття

До цієї новини немає коментарів