Цвинтар чи парк: в Ужгороді обговорили долю закритого кладовища на вулиці Капушанській (ФОТО)

Але перш за все, розкажемо коротко про сам цвинтар та його історичне значення. Точного року його створення нам знайти поки не вдалося, однак судячи з того, що на карті міста 1782-1785 року цього кладовища ще немає, а на карті 1863-го воно вже значиться, заснували його офіційно десь у першій половині ХІХ століття. З тих пір там знайшли спочинок тисячі ужгородців. Були серед них як нікому не відомі пацієнти міської лікарні, так і знані родини. До прикладу, саме там похований Лойош Козар – засновник заводу, де виготовляли металеві паркани, ворота, печі (у радянські часи цей завод випускав печі «Перемога»); архітектор Ерно Ковош, за проєктами якого були зведені залізничний вокзал, Василіянський монастир (нині – фізфак УжНУ), Євангельський храм (нині – церква Адвентистів Сьомого Дня) тощо; відомі ромські музиканти брати Лані (один із них, Ґейза, працював в Угорському національному театрі) та багато інших. Також на цьому цвинтарі є поховання січових стрільців, стоїть оригінальний «швабський» хрест, який відомі швабські родини встановили на початку ХХ століття в кінці своєї вулиці. Є й таємні поховання тих, кого у 1944-1946 роках службовці МДБ (попередник КДБ) розстрілювали – йдеться про нез’ясовану кількість політиків та активних громадян, яких заарештовували за співпрацю з угорською владою: депутатів угорського парламенту Андрія Броді та Степана Фенцика, керівника «Підкарпатського товариства наук» Івана Гарайду та інших.     

Цвинтар на карті міста 1863 року

Скільки на цій території є поховань – невідомо, на громадських слуханнях було озвучено про 7 тисяч, з яких донині збереглися приблизно 1,5 тисячі. Архівні записи до наших днів не збереглися, у КП «Ужгородський комбінат комунальних послуг», за словами керівника Анатолія Сухолова, є лише книжка із записами 1947-1966 років. Саме тоді, у 1966-му, кладовище було офіційно закрито і визнано недіючим.

Варто нагадати, що розмови про зміну статусу території цвинтаря велися в Ужгороді вже не раз. Містяни згадують, що у 1980-х влада зверталася до зацікавлених із проханням перепоховати своїх рідних, оскільки мала намір використати територію якось інакше. Подібні розмови велися й на початку 2000-х. Однак навколо планів неодмінно починалися скандали, які закінчувалися тим, що про кладовище знову на певний час забували. У 2013 році на його краю звели копію дерев’яного храму св. архістратига Михаїла зі села Нересниця Тячівського району, який згорів за 10 років до того (у 2003-му). Тоді, нібито, греко-католицька громада міста неофіційно взяла на себе зобов’язання піклуватися про цвинтар, що й робилося кілька років. Однак із кожним роком ця територія стає все більш захаращеною, притягує безхатьків, наркоманів та п’яниць, котрі там проживають а заразом і виносять звідти елементи огорожі та мармурові надгробки.

То як же пропонує Ужгородська міська рада вирішити цю проблему? Як розповів на громадських слуханнях директор департаменту міської інфраструктури Віталій Гільтайчук, наразі міська влада оголошує про намір перетворити цвинтар на меморіальний парк. Така практика є доволі розповсюдженою у світі, однак у нас досі такого не робили, тож, зрозуміло, у мешканців міста виникло дуже багато питань. З тих, що найбільше непокоїли присутніх на громадських слуханнях, можна виокремити такі.

Що буде з похованнями? 

Поховання хочуть максимально зберегти. Повалені надгробки встановлять на місце, якщо є місце поховання, але нема надгробка, його позначать якоюсь стандартною формою (наприклад, стелою чи каменем), аби в майбутньому, якщо знайдуться родичі, можна було відновити імена похованих там. Повністю знищені поховання будуть зеленою зоною.

Чи буде проводитися перепоховання?

Міська рада не має коштів для фінансування перепоховань і не планує цього робити, оскільки захоронення знищуватися не будуть. Однак якщо родичі з будь-яких причин хочуть провести перепоховання за власний кошт, їм нададуть дозвіл до початку робіт із облаштування меморіального парку. Для цього родичі повинні звернутися до адміністрації ритуальної служби на Кальварії (вул. Героїв, 2).

Яким буде статус цієї території?

Попередньо йшлося про те, що це буде сквер, однак на громадському обговоренні містяни попросили владу не змінювати статус кладовища на сквер, аби убезпечити цю територію в майбутньому від забудови, встановлення МАФів тощо.

Чи можуть там побудувати будинок чи кафе?

Представники влади під час громадських слухань пообіцяли, що ніякого будівництва на території меморіального парку проводитися не буде. Цього не дозволить ані статус кладовища, ані етичні принципи.

Чому міська влада планує ці роботи в період війни? Хіба місто не має куди витратити кошти більш ефективно?

Цей проєкт є довготривалим, до реалізації приступлять не раніше, ніж за рік (якщо дозволить ситуація і будуть кошти). Розпочати вирішили зараз, оскільки є багато нарікань від ужгородців на стан цього кладовища. Наразі почався перший етап процедури – громадське обговорення. Далі буде підготовча робота, розробка проєкту, проєктно-кошторисної документації, пошук фінансування тощо. 

Скільки ці роботи будуть коштувати містові?

Наразі представники влади не можуть назвати навіть приблизний кошторис, поки не буде розроблений і затверджений робочий проєкт.

Чи буде парк виглядати так, як це показано на ескізі?

Не обов’язково, адже представлений малюнок є лише ескізним наміром, дуже «сирим» уявленням про те, яким можна зробити меморіальний парк. Там планують: почистити територію, замінити огорожу, провести освітлення, прокласти пішохідні доріжки (не поверх захоронень, а поміж ними), поставити лавиці. У намірах є також встановлення пам’ятного знаку на честь січових стрільців та облаштувати парковку вздовж паркану з боку вулиці Володимирської. Виглядати це може зовсім не так, як на ескізі, робочий проєкт буде створений після підготовчого етапу.

Є припущення, що в кінці кладовища біля Володимирської вулиці знаходяться таємні поховання розстріляних репресованих. Чи можна знайти ті поховання?

Наразі міська влада не планує цим займатися. Однак перед облаштуванням парковки з боку Володимирської пообіцяли перевірити, чи нема там поховань. Також обіцяли звернутися до СБУ з проханням повідомити (якщо там мають такі архівні дані), де саме на території кладовища могли ховати розстріляних у 1944-1947 роках.

Чи доцільно на кладовищі встановлювати лавиці, адже вони знову-таки будуть привалювати асоціальних осіб?

Міська влада бачить у майбутньому цю територію затишним зеленим місцем прогулянок та відпочинку. Тому вважає лавиці доцільними. 

Чи правда, що на цьому кладовищі ховали померлих від тифу та інших небезпечних хвороб? Чи не призведуть роботи на кладовищі до пошкодження таких могил, чи безпечно там буде перебувати?

Присутній на громадських слуханнях головний лікар Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака Юрій Яцина підтвердив, що на території цього кладовища ховали померлих в лікарні від тифу та інших інфекційних захворювань. На жаль, архіви не зберегли точні відомості стосовно того, в якій частині цвинтаря були ці поховання. Порушувати їх та й будь-які інші захоронення він вважає неприпустимим, однак представники міської влади запевнили, що копати на території кладовища ніхто не буде, усі роботи будуть проводити так, аби не нашкодити жодному збереженому похованню. «Кожен клаптик землі буде обстежений і до кожного поховання буде індивідуальний підхід», – запевнив директор департаменту міської інфраструктури Віталій Гільтайчук.

Чи побачить громада новий проєкт перед початком робіт?

Так, представники міської влади обіцяли інформувати ужгородців про усі кроки створеної робочої групи, проведення аналізу захоронень та розробку нового проєкту.

Як можна надати свої пропозиції або підказати імена тих, хто похований у могилах без надгробків?

Усі пропозиції, коментарі, побажання, додаткову інформацію можна повідомити адміністрації КП «Комбінат комунальних послуг», що працює на Кальварії (вул.Героїв, 2). На банері, що висить на паркані цвинтаря, також мають розмістити номер телефону, за яким можна звернутися за інформацією. А на офіційному сайті міської ради створять спеціальний розділ, де можна буде зареєструвати інформацію стосовно поховань на кладовищі на вулиці Капушанській.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»