“Вільні екскурсії”: ужгородській традиції виповнилося 10 років

Перша відкрита, або ж “вільна екскурсія” пройшла в Ужгороді у жовтні 2012 року. Провів її краєзнавець Владислав Товтин, розповів Varosh туризмознавець, керівник “Туристично-інформаційного центру Закарпаття” Олександр Коваль. Ідея, яку запропонувала ужгородка Тетяна Лемак, полягала в тому, що екскурсія була вільною, тобто безкоштовною, і до неї могли приєднатися навіть перехожі.
— Перша вільна екскурсія була — “Чехословацький Ужгород”. Вона мала на меті познайомити ужгородців і гостей з цінністю архітектурної спадщини міста і пояснити необхідність збереження від забудови Малого Ґалаґова, — пояснив Олександр Коваль. — Тоді була немала ймовірність забудови історичного мікрорайону.
З часом до ініціативи проведення вільних екскурсій долучилися Асоціація екскурсоводів Закарпаття, Федір Шандор та ряд інших екскурсоводів міста, а згодом і Закарпаття, тому що через деякий час вільні екскурсії почали проходити і по області. Закарпатцям розповідали про Лінію Арпада, Невицький замок, родзинки Перечина, про храми Рахівщини та архітектуру Мукачева.
Перші років 5 вільні екскурсії проходили традиційно щонеділі і екскурсовод чекав групу о 14 годині біля мініскульптурки Миколайчика на площі Театральній. За словами Олександра Коваля, вільні екскурсії за всі 10 років свого існування пройшли в 10 районах краю (якщо брати до уваги старий адміністративний поділ краю на 13 районів) і провели їх близько 30 закарпатських екскурсоводів. Долучилися і вужчі фахівці, які розповідали про якісь конкретні цікаві моменти в історії краю чи міста.
11 грудня біля Миколайчика на “вільну екскурсію” ужгородців та гостей міста знову чекатиме, як і 10 років тому, Владислав Товтин, який приїхав у коротку відпустку додому з фронту.
Фото: зі сторінки Вільних екскурсій у Фейсбуці
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів