“Вільні екскурсії”: ужгородській традиції виповнилося 10 років

Перша відкрита, або ж “вільна екскурсія” пройшла в Ужгороді у жовтні 2012 року. Провів її краєзнавець Владислав Товтин, розповів Varosh туризмознавець, керівник “Туристично-інформаційного центру Закарпаття” Олександр Коваль. Ідея, яку запропонувала ужгородка Тетяна Лемак, полягала в тому, що екскурсія була вільною, тобто безкоштовною, і до неї могли приєднатися навіть перехожі.
— Перша вільна екскурсія була — “Чехословацький Ужгород”. Вона мала на меті познайомити ужгородців і гостей з цінністю архітектурної спадщини міста і пояснити необхідність збереження від забудови Малого Ґалаґова, — пояснив Олександр Коваль. — Тоді була немала ймовірність забудови історичного мікрорайону.

З часом до ініціативи проведення вільних екскурсій долучилися Асоціація екскурсоводів Закарпаття, Федір Шандор та ряд інших екскурсоводів міста, а згодом і Закарпаття, тому що через деякий час вільні екскурсії почали проходити і по області. Закарпатцям розповідали про Лінію Арпада, Невицький замок, родзинки Перечина, про храми Рахівщини та архітектуру Мукачева.

Перші років 5 вільні екскурсії проходили традиційно щонеділі і екскурсовод чекав групу о 14 годині біля мініскульптурки Миколайчика на площі Театральній. За словами Олександра Коваля, вільні екскурсії за всі 10 років свого існування пройшли в 10 районах краю (якщо брати до уваги старий адміністративний поділ краю на 13 районів) і провели їх близько 30 закарпатських екскурсоводів. Долучилися і вужчі фахівці, які розповідали про якісь конкретні цікаві моменти в історії краю чи міста.
11 грудня біля Миколайчика на “вільну екскурсію” ужгородців та гостей міста знову чекатиме, як і 10 років тому, Владислав Товтин, який приїхав у коротку відпустку додому з фронту.
Фото: зі сторінки Вільних екскурсій у Фейсбуці
До теми
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана

До цієї новини немає коментарів