Хуст зустріне зимові свята без ялинки, ілюмінації та гірлянд

Зазвичай у минулі роки на свято Миколая у Хусті відбувалося урочисте підсвічення ілюмінації центральної міської ялинки. Утім зараз на Майдані Незалежності порожньо, лісового дерева немає.
Люди заклопотано поспішають у справах і про ялинку навіть не думають… Більше того, багато мешканців міста навіть інформацію про те, що в Ужгороді встановили лісову красуню, сприйняли негативно і в Інтернеті бурхливо обурювалися.
Слід зазначити, що ще 17 листопада Хустська міська рада провела опитування серед населення громади, яке проходило у соцмережах. Пропонувалося висловити думку щодо доцільності встановлення ялинки і більшість людей проголосували проти. Тож мерія вирішила, що святкуватимемо Новий Рік та Різдво скромно і кожен у себе відома, адже в державі війна, тому людям не до помпезних гулянь.
«У цьому році Хуст зустріне зимові свята без пафосу та урочистостей. Ми заклали у бюджет до 2 мільйонів гривень для закупівлі генераторів для об’єктів критичної інфраструктури: дитсадків, шкіл, соціальних центрів, лікарні імені Остапа Віцинського. Уже невдовзі маємо їх отримати. Також цьогоріч у нашій громаді святкових гірлянд, ілюмінації та центральної міської ялинки не буде. Нині на часі економія електроенергії та допомога військовим», – заявив Хустський міський голова Володимир Кащук.
А що кажуть із цього приводу хустяни? Багато людей новину про те, що ялинки не буде, прийняли схвально.
«Для чого ялинка, коли світло й так відключають щодня, його немає дуже часто у центрі саме вечорами, тож ілюмінація не працюватиме. У людей вдома по 18-20 годин немає електроенергії. Якщо вмикати режим заощадження, то він повинен стосуватися усіх. У центральній частині міста більшість підприємців закупили собі генератори, бо світло часто вимикають. Це, звісно, додатково їх ударило по кишенях… Тож не по-людськи було б на їхні плечі перекладати ще й підсвічення ялинки. Тобто, або ялинка була б і вона не світилася б, або ілюмінацію б брали на себе власники приватного сектору. Краще ці гроші спрямувати на більш корисні речі – підтримку армії, допомогу біженцям або власне на розвиток самого міста», – вважає хустянин Володимир Дан.
Такої ж думки і Магдалина Шарої.
«Якщо хтось хоче ялинку, хай ставить вдома. Ніхто ж не проти. І це – цілком нормально! Та якщо у людини на війні чоловік, коханий, син, онук, вона про святкування не думає взагалі, більше молиться про мир і спокій. У цьому році святкування апріорі є недоречними. Якщо на літо фонтан у Хусті не відкривали і не запускали, для чого взимку на кілька тижнів ялинку ставити? Зайві витрати нікому не потрібні! Кращі ті кошти спрямувати на територіальну оборону, 128 Закарпатську бригаду, будь-які корисні цілі, але тільки не пускати на короткочасні розваги!», – каже вона.
Інна Ткач переселенка з Харкова. Утім зараз жінка мешкає на Закарпатті. І вона ялинку хотіла…
«Тут війни немає. Прильотів також! Всюди тихо, спокійно. А от дітям потрібне свято! Воно ж раз на рік і малеча на нього дуже чекає! Шкода, що лісову красуню в Хусті не встановили. Я в місті вперше на зимові свята і нам з родиною дуже хотілося покружляти у хороводі біля ялинки. Дитинство ж у малечі й так через війну украдене! Для чого було позбавляти їх ще й такого свята?», – каже жінка.
Із нею солідарна і місцева молода мама Оксана Русин.
«Ялинка в цьому році – символ нашої незламності! У Києві стоїть, в Ужгороді стоїть, навіть у Харкові в метро встановили. Прикро, що в нашому місті вирішили зекономити на дітях. Вони ж так чекають на свята! А скільки того дитинства! Навіть якщо б ялинку не підсвічували, все одно було б у місті всім більш святково, радісно, панувала б піднесена атмосфера, особливий настрій. Думаю, кошти на неї у бюджеті б знайшлися. Головне, було б бажання!», – аргументує свою думку вона.
Тим не менше, більшість хустян усе ж вирішила, що ялинка в цьому році місту не потрібна. Тим більше, через проблеми з електропостачанням її довелося б підключати до генераторів, а це – додатковими витратами лягло б на плечі підприємців. Тож приємно, що мерія дослухалася до думки громади і хустяни зустрінуть зимові свята вдома, з родинами і ставити вдома чи ні лісове дерево – кожен вирішуватиме для себе особисто.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів