Хуст зустріне зимові свята без ялинки, ілюмінації та гірлянд
Зазвичай у минулі роки на свято Миколая у Хусті відбувалося урочисте підсвічення ілюмінації центральної міської ялинки. Утім зараз на Майдані Незалежності порожньо, лісового дерева немає.
Люди заклопотано поспішають у справах і про ялинку навіть не думають… Більше того, багато мешканців міста навіть інформацію про те, що в Ужгороді встановили лісову красуню, сприйняли негативно і в Інтернеті бурхливо обурювалися.
Слід зазначити, що ще 17 листопада Хустська міська рада провела опитування серед населення громади, яке проходило у соцмережах. Пропонувалося висловити думку щодо доцільності встановлення ялинки і більшість людей проголосували проти. Тож мерія вирішила, що святкуватимемо Новий Рік та Різдво скромно і кожен у себе відома, адже в державі війна, тому людям не до помпезних гулянь.
«У цьому році Хуст зустріне зимові свята без пафосу та урочистостей. Ми заклали у бюджет до 2 мільйонів гривень для закупівлі генераторів для об’єктів критичної інфраструктури: дитсадків, шкіл, соціальних центрів, лікарні імені Остапа Віцинського. Уже невдовзі маємо їх отримати. Також цьогоріч у нашій громаді святкових гірлянд, ілюмінації та центральної міської ялинки не буде. Нині на часі економія електроенергії та допомога військовим», – заявив Хустський міський голова Володимир Кащук.
А що кажуть із цього приводу хустяни? Багато людей новину про те, що ялинки не буде, прийняли схвально.
«Для чого ялинка, коли світло й так відключають щодня, його немає дуже часто у центрі саме вечорами, тож ілюмінація не працюватиме. У людей вдома по 18-20 годин немає електроенергії. Якщо вмикати режим заощадження, то він повинен стосуватися усіх. У центральній частині міста більшість підприємців закупили собі генератори, бо світло часто вимикають. Це, звісно, додатково їх ударило по кишенях… Тож не по-людськи було б на їхні плечі перекладати ще й підсвічення ялинки. Тобто, або ялинка була б і вона не світилася б, або ілюмінацію б брали на себе власники приватного сектору. Краще ці гроші спрямувати на більш корисні речі – підтримку армії, допомогу біженцям або власне на розвиток самого міста», – вважає хустянин Володимир Дан.
Такої ж думки і Магдалина Шарої.
«Якщо хтось хоче ялинку, хай ставить вдома. Ніхто ж не проти. І це – цілком нормально! Та якщо у людини на війні чоловік, коханий, син, онук, вона про святкування не думає взагалі, більше молиться про мир і спокій. У цьому році святкування апріорі є недоречними. Якщо на літо фонтан у Хусті не відкривали і не запускали, для чого взимку на кілька тижнів ялинку ставити? Зайві витрати нікому не потрібні! Кращі ті кошти спрямувати на територіальну оборону, 128 Закарпатську бригаду, будь-які корисні цілі, але тільки не пускати на короткочасні розваги!», – каже вона.
Інна Ткач переселенка з Харкова. Утім зараз жінка мешкає на Закарпатті. І вона ялинку хотіла…
«Тут війни немає. Прильотів також! Всюди тихо, спокійно. А от дітям потрібне свято! Воно ж раз на рік і малеча на нього дуже чекає! Шкода, що лісову красуню в Хусті не встановили. Я в місті вперше на зимові свята і нам з родиною дуже хотілося покружляти у хороводі біля ялинки. Дитинство ж у малечі й так через війну украдене! Для чого було позбавляти їх ще й такого свята?», – каже жінка.
Із нею солідарна і місцева молода мама Оксана Русин.
«Ялинка в цьому році – символ нашої незламності! У Києві стоїть, в Ужгороді стоїть, навіть у Харкові в метро встановили. Прикро, що в нашому місті вирішили зекономити на дітях. Вони ж так чекають на свята! А скільки того дитинства! Навіть якщо б ялинку не підсвічували, все одно було б у місті всім більш святково, радісно, панувала б піднесена атмосфера, особливий настрій. Думаю, кошти на неї у бюджеті б знайшлися. Головне, було б бажання!», – аргументує свою думку вона.
Тим не менше, більшість хустян усе ж вирішила, що ялинка в цьому році місту не потрібна. Тим більше, через проблеми з електропостачанням її довелося б підключати до генераторів, а це – додатковими витратами лягло б на плечі підприємців. Тож приємно, що мерія дослухалася до думки громади і хустяни зустрінуть зимові свята вдома, з родинами і ставити вдома чи ні лісове дерево – кожен вирішуватиме для себе особисто.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Цензура часів СРСР, листи з Індійського океану та впізнаваність голосу. Осип Лобода про роботу на радіо на Закарпатті
- Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
До цієї новини немає коментарів