У Хусті до зимових свят розквітли підсніжники
Квіти у нашому краї посеред зими цвітуть вкрай рідше. Однак час від часу до Нового року все ж у різних куточках області очевидці фотографують, наче в казці про 12 місяців, пишні бутони пролісків та підсніжників, першоцвітів та кульбаби.
Перед Різдвяними святами у Хусті на території одного з приватних господарств розквітли білесенькі ніжні підсніжники. Що дивує, поруч біля них можна помітити соковиту зелену траву, яка навіть зеленіша, ніж навесні. Тепла січнева погода далася взнаки і рослини поступово почали прокидатися, вважаючи, що прийшов час виходити з анабіозу (оживати) і радувати людей цвітінням.
«Підсніжники в мене ростуть уже більше 20 років, утім на зимові свята розквітають вперше, – каже «Карпатському об’єктиву» хустянка Тетяна Ковач. – Вони є моїми улюбленими рослинами. Подобаються мені з раннього дитинства. Малою з дідом ходила в ліс щовесни милуватися цими білими красенями… Саме через це декілька років тому купила на ринку цибулини та посадила перед вікнами хати. Зараз вони мене приємно вразили і я дуже радію їхньому цвітінню. Для мене це – справжнє диво. Переконана, що незвичне явище – хороша прикмета для нашої держави та для всіх нас загалом».
Цвітуть підсніжники у закарпатському містечку не лише в одних ґаздів. Помітити перші весняні квіти можна на вулицях Карпатської України, Львівській, Орлика, Маркуша.
Усі господарі тішаться цвітінням і переконані, що зима повинна бути теплою, тим більше, що зараз перебої зі світлом і обігріти оселю набагато важче, ніж у попередні роки.
«Ми дров не закупили, газ вимикається разом зі світлом. Вірю, що Бог подарує нам теплу погоду взимку, адже люті морози зараз дуже є недоречними і хочеться тепла… Квіти, що розквітли на моєму городі для моєї родини, як якісь промінчики надії, як знак того, що все буде гаразд», – наголошує Інна Стець.
Також жінка додає, що в минулі роки у неї не раз посеред зими цвіли троянди і квіти, припорошені снігом, для неї вже не дивина.
Олена Світлик, біолог, переконана, що для квітів цвітіння не в сезон не становить серйозної загрози на відміну від дерев.
«Загалом для рослин цвітіння у період сплячки є небажаним. Плодові дерева після такого явища весною можуть вже не зацвіти і не плодоносити. Для неплодових дерев такої серйозної загрози немає, утім так у природі бути не повинно. Але як показує приклад мукачівської сакури, рослини після кількаразового цвітіння на рік, не гинуть, можуть залишатися здоровими. Що ж стосується квітів, то підсніжники – дуже витривалі рослини, для них морози взагалі не страшні навіть якщо найближчим часом на нас чекає похолодання, вони не загинуть Їм байдуже, чи надворі 5 градусів тепла, чи 5 морозу. Загалом закарпатські підсніжники звикли до температурних перепадів і зимове цвітіння для них не буде згубним», – каже вона.
Слід зазначити, що підсніжник апріорі символізує надію, невинність, чистоту. Тож закарпатці справді на цвітіння посеред січня цієї рослини покладають серйозні сподівання, запевняючи, що особисто для них розквітлі бутони цих дивовижних провісників весни є хорошим знаком.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів