У Хусті до зимових свят розквітли підсніжники

Квіти у нашому краї посеред зими цвітуть вкрай рідше. Однак час від часу до Нового року все ж у різних куточках області очевидці фотографують, наче в казці про 12 місяців, пишні бутони пролісків та підсніжників, першоцвітів та кульбаби.
Перед Різдвяними святами у Хусті на території одного з приватних господарств розквітли білесенькі ніжні підсніжники. Що дивує, поруч біля них можна помітити соковиту зелену траву, яка навіть зеленіша, ніж навесні. Тепла січнева погода далася взнаки і рослини поступово почали прокидатися, вважаючи, що прийшов час виходити з анабіозу (оживати) і радувати людей цвітінням.
«Підсніжники в мене ростуть уже більше 20 років, утім на зимові свята розквітають вперше, – каже «Карпатському об’єктиву» хустянка Тетяна Ковач. – Вони є моїми улюбленими рослинами. Подобаються мені з раннього дитинства. Малою з дідом ходила в ліс щовесни милуватися цими білими красенями… Саме через це декілька років тому купила на ринку цибулини та посадила перед вікнами хати. Зараз вони мене приємно вразили і я дуже радію їхньому цвітінню. Для мене це – справжнє диво. Переконана, що незвичне явище – хороша прикмета для нашої держави та для всіх нас загалом».
Цвітуть підсніжники у закарпатському містечку не лише в одних ґаздів. Помітити перші весняні квіти можна на вулицях Карпатської України, Львівській, Орлика, Маркуша.

Усі господарі тішаться цвітінням і переконані, що зима повинна бути теплою, тим більше, що зараз перебої зі світлом і обігріти оселю набагато важче, ніж у попередні роки.
«Ми дров не закупили, газ вимикається разом зі світлом. Вірю, що Бог подарує нам теплу погоду взимку, адже люті морози зараз дуже є недоречними і хочеться тепла… Квіти, що розквітли на моєму городі для моєї родини, як якісь промінчики надії, як знак того, що все буде гаразд», – наголошує Інна Стець.
Також жінка додає, що в минулі роки у неї не раз посеред зими цвіли троянди і квіти, припорошені снігом, для неї вже не дивина.
Олена Світлик, біолог, переконана, що для квітів цвітіння не в сезон не становить серйозної загрози на відміну від дерев.
«Загалом для рослин цвітіння у період сплячки є небажаним. Плодові дерева після такого явища весною можуть вже не зацвіти і не плодоносити. Для неплодових дерев такої серйозної загрози немає, утім так у природі бути не повинно. Але як показує приклад мукачівської сакури, рослини після кількаразового цвітіння на рік, не гинуть, можуть залишатися здоровими. Що ж стосується квітів, то підсніжники – дуже витривалі рослини, для них морози взагалі не страшні навіть якщо найближчим часом на нас чекає похолодання, вони не загинуть Їм байдуже, чи надворі 5 градусів тепла, чи 5 морозу. Загалом закарпатські підсніжники звикли до температурних перепадів і зимове цвітіння для них не буде згубним», – каже вона.
Слід зазначити, що підсніжник апріорі символізує надію, невинність, чистоту. Тож закарпатці справді на цвітіння посеред січня цієї рослини покладають серйозні сподівання, запевняючи, що особисто для них розквітлі бутони цих дивовижних провісників весни є хорошим знаком.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів