У Хусті до зимових свят розквітли підсніжники

Квіти у нашому краї посеред зими цвітуть вкрай рідше. Однак час від часу до Нового року все ж у різних куточках області очевидці фотографують, наче в казці про 12 місяців, пишні бутони пролісків та підсніжників, першоцвітів та кульбаби.
Перед Різдвяними святами у Хусті на території одного з приватних господарств розквітли білесенькі ніжні підсніжники. Що дивує, поруч біля них можна помітити соковиту зелену траву, яка навіть зеленіша, ніж навесні. Тепла січнева погода далася взнаки і рослини поступово почали прокидатися, вважаючи, що прийшов час виходити з анабіозу (оживати) і радувати людей цвітінням.
«Підсніжники в мене ростуть уже більше 20 років, утім на зимові свята розквітають вперше, – каже «Карпатському об’єктиву» хустянка Тетяна Ковач. – Вони є моїми улюбленими рослинами. Подобаються мені з раннього дитинства. Малою з дідом ходила в ліс щовесни милуватися цими білими красенями… Саме через це декілька років тому купила на ринку цибулини та посадила перед вікнами хати. Зараз вони мене приємно вразили і я дуже радію їхньому цвітінню. Для мене це – справжнє диво. Переконана, що незвичне явище – хороша прикмета для нашої держави та для всіх нас загалом».
Цвітуть підсніжники у закарпатському містечку не лише в одних ґаздів. Помітити перші весняні квіти можна на вулицях Карпатської України, Львівській, Орлика, Маркуша.
Усі господарі тішаться цвітінням і переконані, що зима повинна бути теплою, тим більше, що зараз перебої зі світлом і обігріти оселю набагато важче, ніж у попередні роки.
«Ми дров не закупили, газ вимикається разом зі світлом. Вірю, що Бог подарує нам теплу погоду взимку, адже люті морози зараз дуже є недоречними і хочеться тепла… Квіти, що розквітли на моєму городі для моєї родини, як якісь промінчики надії, як знак того, що все буде гаразд», – наголошує Інна Стець.
Також жінка додає, що в минулі роки у неї не раз посеред зими цвіли троянди і квіти, припорошені снігом, для неї вже не дивина.
Олена Світлик, біолог, переконана, що для квітів цвітіння не в сезон не становить серйозної загрози на відміну від дерев.
«Загалом для рослин цвітіння у період сплячки є небажаним. Плодові дерева після такого явища весною можуть вже не зацвіти і не плодоносити. Для неплодових дерев такої серйозної загрози немає, утім так у природі бути не повинно. Але як показує приклад мукачівської сакури, рослини після кількаразового цвітіння на рік, не гинуть, можуть залишатися здоровими. Що ж стосується квітів, то підсніжники – дуже витривалі рослини, для них морози взагалі не страшні навіть якщо найближчим часом на нас чекає похолодання, вони не загинуть Їм байдуже, чи надворі 5 градусів тепла, чи 5 морозу. Загалом закарпатські підсніжники звикли до температурних перепадів і зимове цвітіння для них не буде згубним», – каже вона.
Слід зазначити, що підсніжник апріорі символізує надію, невинність, чистоту. Тож закарпатці справді на цвітіння посеред січня цієї рослини покладають серйозні сподівання, запевняючи, що особисто для них розквітлі бутони цих дивовижних провісників весни є хорошим знаком.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів