Закарпатська обласна лікарня співпрацює з провідними хірургами світу

Вже майже рік американські фахівці надають консультативну допомогу, а минулого тижня навідалися до Ужгорода, щоб провести спільні операції з лікарями медзакладу пацієнтам - військовим, які отримали бойові травми. До команди з США увійшли лікарі Пенсільванського університету – пластичний хірург Стівен Ковач і мікрохірург Ендрю Баудер, який зараз займається хірургією в Гарварді, та пластична хірургиня Оксана Джексон з дитячого госпіталю Філадельфії. Американських колег зустрів завідувач опікового відділення Закарпатської обласної лікарні Андрій Погоріляк. Саме в його відділенні зосереджені найскладніші випадки травм пацієнтів, які потребують реконструктивних оперативних втручань.
За словами Андрія Погоріляка, усі операції, проведені спільно з хірургами з США, були дуже важкими.
«Першою стала реконструктивна операція по заміщенню дефектів м’язів передпліччя у військового, якого було поранено декілька місяців назад. У нього не було м’язів передпліччя, були дефекти нервів, пошкоджені кістки. Першим етапом було виконано заміщення м’язового м’якотканинного дефекту – переміщення м’язу зі стегна на передпліччя, щоб у подальшому можна було рухати пальцями руки. І другим етапом, через два дні, пацієнту було виконано повторну мікрохірургічну операцію по заміщенню м’якотканинного більш поверхневого дефекту з васкуляризованих клаптів зі стегна. За час моєї 30-річної мікрохірургічної практики – для мене це перший подібний випадок. Загалом це оперативне втручання у два етапи тривало 12 і 6 годин відповідно», – зазначає Андрій Погоріляк.
Другу операцію з заміщення кісткового м’якотканинного дефекту нижньої шелепи провели лікарі з Ужгорода, Львова та США. Заміщуючи дефект нижньої щелепи, пацієнту пересадили частину малогомілкової кістки з судинами, нервами, м’язами і шкірою.
«Третє оперативне втручання – це боєць після вогнепального поранення, якому на гомілці не вистачало кістки. Було виконано заміщення цього дефекту вільною васкуляризованою малогомілковою кісткою з іншої ноги, пересадженої на дефект з зовнішньою фіксацією апаратом. Операція тривала близько 8 годин. Ще одному бійцеві було проведено операцію методом транспозиції з відновлення нервів на передпліччі. Ця операція тривала близько години. На жаль, виконати більший об’єм оперативних втручань не було можливості через обмеження по часу наших американських колег, але ми дуже вдячні їм за всю надану допомогу. Кожного дня вистояти в операційних по 10-12 годин – це дуже важка і виснажлива праця, це робота з маленькими структурами – судинами, венами, нервами, ці операції є одним з найважчих в хірургії.
Частина пацієнтів була прооперована нашими хірургами з хорошими результатами. Співпраця і надалі продовжиться онлайн, і наші американські колеги пообіцяли, як тільки буде можливість, відвідають нас знову. Також хочу подякувати одному з співорганізаторів візиту – дитячому ортопеду-травматологу Юрію Дем’яну з Мукачева, а також всім не перший погляд не помітним працівникам – операційним медсестрам і всьому персоналу», – додав Андрій Погоріляк.
В кінці візиту в прес-центрі Закарпатської обласної клінічної лікарні директором закладу Юрієм Яциною гостям були вручені почесні медалі Андрія Новака від «Фонду Новака» за надану допомогу військовим, які проходять лікування в медичному закладі.
До теми
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
До цієї новини немає коментарів