В Ужгороді вшанували пам`ять загиблих у Маріупольському драмтеатрі

16 березня 2022 рік. Тривала боротьба за Маріуполь. Вже тобі частина міста була зруйнована, а жителі ховалися від постійних обстрілів де могли. Одним із таких укритів став Маріупольський театр.
Понад тисяча жителів були рік тому. І не зважаючи на те, що на стінах театру великими буквами писало слово дєті, рашисти вгатили із авіації саме туди. Наталія – жителька Маріуполя. Її дім розташований в кілометрі від театру. Нині жінка проживає в Ужгороді, та 16 березня була ще в дома. Пригадує цей день з жахом. Нині у руках в жінки вирізані із патеру слова ДЕ ТИ. Разом з іншими маріупольцями розміщає букви на вході у драмтеатр Ужгорода. Ці слова символічні, їх вигукували в слухавки своїх телефонів тисячі людей після страшного вторгнення окупантів, їх а ще російською це саме той надпис «ДЄТІ» на стінах театру Маріуполя. Хвилиною мовчання вшанували тих хто загимнув у театрі. Запалити лампатки, поклали квіти. Учасники акції кажуть, ніколи не забудуть агресору смерть тисячі людей. Вірять у перемогу України та щасливе повернення у рідний, український Маріуполь.
М-Студіо
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів