"Страх змінився на лють": історія військового закарпатця Василя Фагараші, якого взимку повернули з полону росіян

Військовий із Закарпаття Василь Фагараші упродовж шести місяців був у полоні росіян. Зараз служить у роті охорони другого відділу Мукачівського РТЦК та СП. Історію бійця розповіли на сторінці територіального центру комплектування у Facebook.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Василь Фагараші повернувся в Україну у березні із заробітків за кордоном.
"Війна мене застала в Чехії і я не зміг залишатись за кордоном, коли в Україні війна", — розповів військовий.
Після повернення в Україну Василь служив у роті охорони другого відділу Мукачівського РТЦК та СП. Опісля — його відрядили до 24 окремої механізованої бригади.
"Перші спогади в зоні бойових дій – це страх який швидко змінився на лють і бажання захищати свою землю. Наприкінці червня підрозділ нашого героя потрапив у оточення і Василь потрапив у полон. Кадирівські найманці думали, що Василь боєць іноземного легіону, бо його прізвище для них було незвичним. Закарпатець згадує, що страшне в полоні – це відсутність інформації про реальний стан речей. Ворог маніпулював інформацією й надавав неправдиві "новини", — йдеться у дописі територіального центру комплектування.
1 грудня 2022 року Василя з іншими 49 військовослужбовцями повернули з полону на територію України. Згодом закарпатець перебував на двотижневій психологічній реабілітації.
25 грудня чоловік повернувся до рідного міста Свалява, де зустрівся з сім'єю, побратимами з роти охорони та друзями. Наступного дня Василь повернувся до служби у роті охорони одного з відділів Мукачівського територіального центру комплектування.
Усього за період бойових дій військовий отримав три контузії та одне вогнепальне поранення. Василь Фагараші каже: "Краще носити важкі обладунки воїна, ніж легкий нашийник раба".
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів