«Золотий» баритон Закарпаття Петро Матій зустрів свою 80-у весну!

Вже понад пів століття голос нашого земляка чарує найвибагливішого слухача, а його неймовірними вокальними й сценічними талантами захоплювалися не лише в Україні, а й у багатьох країнах Європи та за океаном. Феномен Петра Матія полягає ще й у тому, що роки не мають над ним влади – як соліст Заслуженого академічного Закарпатського народного хору він і сьогодні підкорює серця шанувальників, а його голос не втратив ані своєї дивовижної сили й могутності, ані оксамитового тембру та яскравих барв. 28 квітня шановному Петру Петровичу виповнюється 80 літ! І це свято не лише для ювіляра, а для всього Закарпаття, для України і для всіх, хто шанує істинний талант, хто цінує традиції, любить справжнє мистецтво, рідну материнську пісню.

Та чи міг хтось колись уявити таке насичене артистичне майбутнє для хлопчика з сільської багатодітної родини? Народився Петро Матій у 1943 р в селі Сасово, що на Виноградівщині, в сім’ї, де крім нього ще було шестеро дівчаток. Дитинство було нелегким. У 10 років втратив батька, який підірвав здоров’я на заробітках у Франції. За зароблені чоловіком гроші мати самотужки збудувала хату. Після восьмого класу Петро переїхав до сестри на Донбас, де спочатку працював на шахті, а потім вивчився на газозварника в Краматорському ПТУ. Там вперше і почав співати в хорі. А під час строкової служби, яку відбував у Франкфурті-на-Одері, вже виступав із військовим ансамблем. Захоплені його вокальними даними, там не могли повірити, що юнак ніде не навчався співу. Після демобілізації у 1966 р Петро Матій повернувся додому, а за рік одружився. Зі своєю коханою Маргаритою досі живуть душа в душу, виростили трьох чудових доньок, радіють онукам і правнукам.

Однак на зорі їх подружнього життя молодий чоловік про співочу кар’єру і не думав – треба було дбати про свою родину і стареньку матір. Тож пішов працювати на будівництво Виноградівського заводу пластмасових виробів. І тільки блискучі виступи Петра Матія на місцевих музичних конкурсах докорінно змінили його життя. Голова журі Закарпатського обласного конкурсу, прекрасний музикант і педагог Андрій Задор, вражений талантом юнака, зумів переконати, що його майбутнє – в музиці. Так Петро Матій опинився на вокальному відділі Ужгородського державного музичного училища (клас К.Левитської), згодом – на вечірньому відділенні Львівської державної консерваторії (клас проф.О.Дарчука). Навчання поєднував з роботою, щоб утримувати сім’ю, в якій одне за одним з’явилося трійко дітей.

Талановитого дипломованого співака запрошували на роботу до кількох оперних театрів Кишинева, Горького, Челябінська. А він вирішив пов’язати свою професійну кар’єру з Ужгородом і рідним краєм. З 1977 року працював у Закарпатській обласній філармонії як артист «Музичного лекторію» (згодом ансамбль солістів «Гармонія»), а в 1998-2007 рр очолював цей колектив. У 1983 році Петро Матій став дипломантом Всесоюзного конкурсу камерних колективів і окремих виконавців «Золота осінь», що дозволило гастролювати по всій Україні. Аплодували йому також у концертних залах Угорщини, Румунії, Польщі, Словаччини, Чорногорії, Франції, Італії, Німеччини, Канади. Його репертуар складали як оперні арії, так і романси й обробки народних пісень. Крім того Петро Матій як викладач Ужгородського музичного коледжу ім.Д.Задора виховав кількох талановитих співаків, зокрема Михайла Подкопаєва та В’ячеслава Корсака.

У 1984 році Петра Матія було удостоєно почесного звання «Заслужений артист України», у 1996 році – «Народний артист України». Співак одним із перших серед закарпатських музикантів став лауреатом обласної мистецької премії імені Дезидерія Задора (1995), а наразі вже є чотирикратним лауреатом цієї відзнаки.

Новий етап у творчості митця почався в 2007 р: саме тоді він пристав на пропозицію Наталії Петій-Потапчук пов’язати свою музичну кар’єру із Заслуженим академічним Закарпатським народним хором. В обрамленні хору, оркестрової групи, в видовищних сценічних постановках колективу самобутній талант артиста засяяв свіжими фарбами й новими гранями. Петро Петрович блискуче виконує сольні баритонові партії (і не лише баритонові, завдяки широкому діапазону співака) із золотого фонду Закарпатського народного хору, зокрема «Верховино, світку ти наш» в обробці Д.Задора, «Гей, на високій полонині» в обробці П.Милославського, «Верховино, мати моя» М.Машкіна, «Бандуристе, орле сизий» в обробці Я.Орлова, старовинний почаївський кант «Ой зійшла зоря» тощо. Великий пласт репертуару соліста складають патріотичні, духовні твори, авторські пісні й обробки народних пісень відомих закарпатських композиторів і поетів – І.Мартона, Д.Задора, В.Гайдука, В.Теличка, В.Густі, В.Товтина, Ю.Шипа, В.Габорця, Ю.Чорі, Х.Керити, С.Сороки та ін. Та й сам Петро Матій є автором і співавтором багатьох чудових пісень. Аранжування деяких із них виконали керівник оркестру М.Бровді та хормейстер колективу Ф.Копинець.

Незмінним успіхом у публіки користуються сольні номери Петра Матія у супроводі оркестру Закарпатського народного хору – ліричні і жартівливі українські і закарпатські народні пісні, в’язанки словацьких народних пісень («Коли тоту команицю сіяли», «А што тото за чоловік» в обр.І.Мартона, «Пішов Іван в полонину косити» Д.Задора, «Гандзя» Д.Бонковського тощо). Та повною мірою виявити свої вокальні й артистичні таланти дають можливість Петру Петровичу такі масштабні постановки Закарпатського народного хору, як вокально-хореографічна композиція на основі народних традицій Закарпаття «Червена ружа» (пост.Н.Петій-Потапчук, хореогр. М.Шютіва, орк.М.Бровді), вокально-хореографічна композиція «Бал у старому селі» (пост.Н.Петій-Потапчук, хореогр. М.Шютіва, орк.М.Бровді), арт-моб «Свадьба в Ужгороді» та ін. Петро Матій з його унікальним голосом, колоритністю, чоловічим шармом і комедійним талантом у цих творах просто незамінний.

За 55 років творчої діяльності наш корифей незліченну кількість разів виходив перед публікою, підготував десятки оригінальних концертних і авторських програм, записав кілька компакт-дисків з творами у власному виконанні, розкривши у собі талант композитора-пісняра (член Національної ліги композиторів України з 1998 р), видав низку збірників пісень. А ще спробував свої сили в літературному жанрі, що вилилося в повість «Перевесла моєї долі» (2013) та низку поезій.

Петро Скунць колись сказав: «Петро Матій – абсолютний талант. З такими би Європа світ покоряла. Після його концертів натовп перетворюється в народ». Справді, Закарпаттю пощастило мати такого непересічного виконавця, гідного найпрестижніших сцен світу. Простий, відкритий, щирий, він є плоттю від плоті свого народу. І водночас – живою легендою, видатним митцем, внесок якого у культурну палітру краю важко переоцінити.

Многая і благая літа вам, шановний ювіляре, в мирі, здоров’ї, родинній злагоді і незмінно доброму гуморі! Хай і надалі залишається повноводим те джерело, з якого ви черпаєте любов, натхнення і сили для нових життєвих і творчих звершень!

Підготувала Таїсія Грись, ЗАЗНХ

  Надіслати другу