В Ужгороді попрощались із загиблим Антоном Ребелом

Антоній Олександрович Рабел народився 27 жовтня 1992 року в Ужгороді. Навчався в ужгородській школі №3, після закінчення якої вступив до вищого комерційного училища №6, отримав спеціальність різьбяра по дереву та бересту. Із дитинства любив музику і захоплювався грою на барабанах. Був барабанщиком у багатьох місцевих рок-гуртах. Із жовтня 2022 року у лавах Збройних Сил України захищав Україну від російських загарбників, служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А 4350.
Загинув 23 квітня 2023 року у запеклих боях проти окупантів біля Бахмута на Донеччині. Антоній був доброю, веселою, компанійською людиною і залишиться таким назавжди у серцях і пам’яті всіх, хто його знав. Віддати шану воїну сьогодні прийшли рідні, близькі, друзі та однокласники, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, колеги, військові, мешканці громади. Священники відслужили заупокійну Літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ.
Скорботна хода пройшла центральними вулицями міста. Поховали Антонія Рабела із усіма військовими почестями на Пагорбі Слави. У загиблого Героя залишилися мати, донечка, двоє братів та сестра, дідусь.
Вічна пам’ять і слава...
Ужгородська міська рада
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів