Закарпатська спадкова майстриня з лозоплетіння створює вироби на Хмельниччині

Марія Дівинець 36 років створює вироби з лози. Свої знання, каже, перейняла в дитинстві від бабусі в рідному селі Іза Закарпатської області. Нині майстриня живе і творить на Хмельниччині.
Процес перетворення лози на декоративний кошик бачила команда Суспільного Хмельницький.
«Мені було вісім років, коли мене бабуся навчила кошики в'язати».
Марія Дівинець – спадкова майстриня з лозоплетіння. З лозою, каже, працює 36 років і за цей час втратила лік виробам, які сплела. Свої знання вона здобула в рідному селі Іза Закарпатської області, де споконвіку робили вироби з лози. Як популяризували ремесло, знає із переказів бабусі.
"Якось забрів до нас чоловік, який умів це робити. І коли він це робив потайки від усіх, були такі люди, які підглядали за ним у щілинку. Отак один, другий, третій і навчилися, а потім пішло вдосконалення", – розповідає Марія.
За словами майстрині, лозу потрібно мочити, тоді вона стає еластичною та краще піддається у процесі роботи. Суспільне Хмельницький
Майстриня готується до створення декоративного кошика. Для цього, каже, їй потрібна лоза, вода і кілька інструментів – ніж, секатор і шило. Майстриня бере завчасно виготовлену основу для майбутнього виробу і розпочинає плетіння. Лозу, каже, потрібно мочити, щоб вона була мокра, еластична, і краще піддавалася у процесі роботи.
Для виробу жінка використовує кілька видів лози природних кольорів: "Це весняна лоза, її заготовляють, коли на деревах з’являються листочки і квіти. Це варена лоза, вона заготовляється восени, коли вже лист спаде з верби".
Далі майстриня сортує лозу за довжиною. Каже, більша знадобиться для того, щоб було краще заплітати: "Дивимося, чи вона ніде не сплющена, щоб потім не міняти в напівготовому виробі".
Посортовану лозу Марія Дівинець виплітає навколо основи. За лічені хвилини майстриня показує кругле дно майбутнього декоративного кошика та прибирає все зайве. Потім загострює лозу ножем, щоб легше було працювати з нею: "Тепер ми будемо робити красу. Щоб нам відтіняло, ставимо два білих і один кремовий, згинаємо під основою, тому що нам треба буде робити, як тарілочку".
Майстриня закріплює лозу в основі. За потреби змочує матеріал, який швидко пересихає на свіжому повітрі, та виплітає лозою мереживо. Коли плетіння готове, Марія Дівинець прибирає все зайве, вирівнює візерунок і надає виробу форму. На завершення майстриня робить на основі вінок.
У кожен виріб, каже жінка, вона вкладає душу і найкращі побажання тому, хто ним користуватиметься.
До теми
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
До цієї новини немає коментарів