«Ми зробимо все, аби ця війна не знищила життя наших майбутніх поколінь»: Історія закарпатського правоохоронця, який захищає Батьківщину
Захищав від ворожих військ Київ, Харків, Суми та Запоріжжя. На запорізькому напрямку Олег отримав поранення, але після лікування знову повернувся на захист країни.
Як розповідають на сайті поліції Закарпаття, бої за Київ на початку 2022 року не стали новим викликом для правоохоронця, який ще з 2014 року разом з побратимами протистояли окупантам на Дебальцівському плацдармі та у Вуглегірську.
Тоді Олег Данилаш навіть не здогадувався, що набутий досвід участі у бойових діях йому знадобиться колись у майбутньому.
«Про можливий початок повномасштабного вторгнення багато говорили, як у новинах, так і люди між собою. Наш особовий склад був готовий до виконання покладених на підрозділ завдань, відтак ми цілодобово несли службу на території свого гарнізону», — розповідає поліцейський на псевдо Цімбор.
Вже на початку березня 2022 року спецпризначенці поліції Закарпаття покинули регіон та почали виконувати перші завдання у зоні бойових зіткнень на Київщині. Бійці займались оперативно-розшуковими заходами, розвідкою, а також здійснювали ударно-штурмові дії.
«В Бучу ми заходили малими групами. Місто, яке жило своїм життям і яке ми не раз відвідували, було просто не впізнати. Здавалося, що заїхали в зону відчуження», — розповідає Олег Данилаш.
Вже за декілька днів було прийнято рішення про створення зведеного підрозділу з-поміж бійців поліції особливого призначення «Сафарі». До його лав разом з іншими вмотивованими правоохоронцями увійшов і Олег Данилаш. Бійців «Сафарі» направили спочатку на Сумщину, а згодом - на Харківщину, де поліцейських залучали у штурмових операціях для відсічі ворога.
«Це були наші спільні заходи з Нацгвардією й військовими. Кожен мав свій маршрут, яким заходили в населені пункти, які на той час перебували під окупацією», — пригадує командир.
Разом з колегами Олег Данилаш брав участь у запеклих боях на запорізькому напрямку. Бажання було одне - якнайшвидше вигнати ворога з рідної землі.
«На Запоріжжі ми потрапили під серйозний ракетний обстріл, внаслідок якого зазнали втрат. Противник завдавав удар по локаціях, де стояв наш підрозділ. Було багато поранених. Важко навіть згадувати усі ці моменти. Але не дивлячись ні на що, ми продовжили свою боротьбу», — розповідає Олег.
Тоді внаслідок ворожого обстрілу спецпризначинець отримав осколкове поранення.
«Рідні не знали, де саме я перебуваю, казав, що у відрядженні. Сподівався, що це вбереже їх від переживань за мене. Коли ж я отримав поранення і приїхав додому, то довелося зізнатися і пояснити все, що відбувається насправді», — зізнається поліцейський.
Під час реабілітації Цімбор разом з побратимами почав опановувати новий фах, який зараз неабияк допомагає протистояти ворогу. Йдеться про керування безпілотними літальними апаратами.
«Коли ми були на позиціях та почали застосовувати FPV-дрони, то вдавалося ефективно завдавати точкові удари по противнику й ми вирішили створити в нашому підрозділі відділення аеророзвідки. Як маємо потрапляння у ворожі позиції, то емоції у всіх бійців приблизно такі, як на футбольному матчі, коли фанати кричать «Гол!», — розповідає поліцейський.
Говорячи про Перемогу України над агресором, Олег Данилаш каже, що вона обов’язково настане, адже на захисті країни стоять вмотивовані люди, які зроблять все, аби закінчити цю страшну війну й не передати її у спадок наступному поколінню.
До теми
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
До цієї новини немає коментарів