«Ми зробимо все, аби ця війна не знищила життя наших майбутніх поколінь»: Історія закарпатського правоохоронця, який захищає Батьківщину
Захищав від ворожих військ Київ, Харків, Суми та Запоріжжя. На запорізькому напрямку Олег отримав поранення, але після лікування знову повернувся на захист країни.
Як розповідають на сайті поліції Закарпаття, бої за Київ на початку 2022 року не стали новим викликом для правоохоронця, який ще з 2014 року разом з побратимами протистояли окупантам на Дебальцівському плацдармі та у Вуглегірську.
Тоді Олег Данилаш навіть не здогадувався, що набутий досвід участі у бойових діях йому знадобиться колись у майбутньому.
«Про можливий початок повномасштабного вторгнення багато говорили, як у новинах, так і люди між собою. Наш особовий склад був готовий до виконання покладених на підрозділ завдань, відтак ми цілодобово несли службу на території свого гарнізону», — розповідає поліцейський на псевдо Цімбор.

Вже на початку березня 2022 року спецпризначенці поліції Закарпаття покинули регіон та почали виконувати перші завдання у зоні бойових зіткнень на Київщині. Бійці займались оперативно-розшуковими заходами, розвідкою, а також здійснювали ударно-штурмові дії.
«В Бучу ми заходили малими групами. Місто, яке жило своїм життям і яке ми не раз відвідували, було просто не впізнати. Здавалося, що заїхали в зону відчуження», — розповідає Олег Данилаш.
Вже за декілька днів було прийнято рішення про створення зведеного підрозділу з-поміж бійців поліції особливого призначення «Сафарі». До його лав разом з іншими вмотивованими правоохоронцями увійшов і Олег Данилаш. Бійців «Сафарі» направили спочатку на Сумщину, а згодом - на Харківщину, де поліцейських залучали у штурмових операціях для відсічі ворога.

«Це були наші спільні заходи з Нацгвардією й військовими. Кожен мав свій маршрут, яким заходили в населені пункти, які на той час перебували під окупацією», — пригадує командир.
Разом з колегами Олег Данилаш брав участь у запеклих боях на запорізькому напрямку. Бажання було одне - якнайшвидше вигнати ворога з рідної землі.
«На Запоріжжі ми потрапили під серйозний ракетний обстріл, внаслідок якого зазнали втрат. Противник завдавав удар по локаціях, де стояв наш підрозділ. Було багато поранених. Важко навіть згадувати усі ці моменти. Але не дивлячись ні на що, ми продовжили свою боротьбу», — розповідає Олег.
Тоді внаслідок ворожого обстрілу спецпризначинець отримав осколкове поранення.
«Рідні не знали, де саме я перебуваю, казав, що у відрядженні. Сподівався, що це вбереже їх від переживань за мене. Коли ж я отримав поранення і приїхав додому, то довелося зізнатися і пояснити все, що відбувається насправді», — зізнається поліцейський.
Під час реабілітації Цімбор разом з побратимами почав опановувати новий фах, який зараз неабияк допомагає протистояти ворогу. Йдеться про керування безпілотними літальними апаратами.

«Коли ми були на позиціях та почали застосовувати FPV-дрони, то вдавалося ефективно завдавати точкові удари по противнику й ми вирішили створити в нашому підрозділі відділення аеророзвідки. Як маємо потрапляння у ворожі позиції, то емоції у всіх бійців приблизно такі, як на футбольному матчі, коли фанати кричать «Гол!», — розповідає поліцейський.
Говорячи про Перемогу України над агресором, Олег Данилаш каже, що вона обов’язково настане, адже на захисті країни стоять вмотивовані люди, які зроблять все, аби закінчити цю страшну війну й не передати її у спадок наступному поколінню.
До теми
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє

До цієї новини немає коментарів