«Були постійні масовані напливи противника». Закарпатський гвардієць розповів про оборону під Покровськом

Раніше хлопець працював на одному з гірських курортів Закарпаття, а згодом став бійцем місцевого підрозділу Нацгвардії. Тут він тренувався володінню різними видами зброї і навіть навчився керувати дронами.

«Важко було під час навчання, але, як кажуть, важко у навчанні – легше в бою. Це дійсно так. Якщо з першого дня люди будуть працювати і повністю віддавати себе навчанню, їм буде легше виконувати безпосередньо бойове завдання», – каже Сергій.

Тренування проходили постійно: тактична, вогнева і медична підготовка, заняття спортом і інженерна справа. Викладали досвідчені інструктори, які передавали військовослужбовцям безцінний досвід. Коли прийшов наказ, підрозділ Сергія вирушив на Схід країни – в Донецьку область, на один з найгарячіших напрямків фронту.

«Всі хлопці, з якими я їхав, були у дуже доброму настрої, ніхто не панікував, всі прекрасно розуміли, що ми виконуємо свій обов’язок, перш за все. Ми є військовослужбовці, і ми захищаємо нашу країну від російської навали. На Кліщіївському напрямку, здебільшого, велись розвідувальні дії противника, а на Покровському напрямку були вже масовані постійні штурми, за підтримки безпілотних літальних апаратів і бронетехніки. Це набагато важче, тому що, по-перше, противник не давав можливості зайняти вигідну позицію. По-друге, це були постійні масовані напливи противника в кількості до 25 осіб. І таке могло бути по 5-6 разів на день», – згадує гвардієць.

Найтяжчим було очікування, розповідає Сергій. Іноді наставали моменти тиші. В такі хвилини, бійці вже знали, що невдовзі почнеться наступ ворога. Але всі такі спроби росіян розбивалися о героїчний опір гвардійців. Втім закарпатці проявляли героїзм не лише під час боїв.

«Одного разу нам треба було евакуювати одного пораненого бійця. Мій побратим висунувся до нього, а коли вони вдвох повертались, то евакуйований наступив на міну. Обидва отримали поранення ніг. Тоді мені і знадобились здобуті знання з тактичної медицини. Я перебинтував одного і витягнув його до точки евакуації, потім повернувся і забрав другого», – розповідає гвардієць.

Після повернення підрозділ Сергія пройшов курс психологічної реабілітації за програмою декомпресії, і після відпустки, хлопці продовжують службу. За словами молодшого сержанта, сьогодні українці і українки довели всьому світу, що вони є справжніми захисниками Батьківщини. Війна за незалежність об’єднала багатьох людей: і тих, хто у війську, і тих волонтерів, які допомагають бійцям і підрозділам. А підкорити такий сильний і об’єднаний великою метою народ неможливо.