Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну

Перше місце здобув режисер Євген Ткач зі Львова з проєктом короткометражки про експлуатацію природного середовища озера Світязь, друге – журналіст та режисер із Запоріжжя Сергій Носенко з проєктом про групу активістів та їх вплив на екологічні зміни в місті, третє – майбутня режисерка Лілія Бадай з Харкова, яка здобула навчання в майстерні документального кіно режисера Сергія Буковського.
Кінопокази на екологічну тематику, еко- та кінолекторії, майстеркласи для підлітків – все це і трохи більше було під час Eco Film Festival, який створено задля об'єднання небайдужих та створення якісного відеоконтенту та кіно про вплив людини на природу. На цьому ж заході організатори фестивалю оголосили про конкурс на Кінопремію імені Романа Жука, співзасновника організації.
Як повідомили організатори Eco Film Festival від Chysto.de, головний приз кінопремії імені Романа Жука – 100 тисяч гривень – здобув режисер зі Львова Євген Ткач, з проєктом короткометражного фільму «Балада про Егагропілу Ліннею». Стрічка піднімає тему експлуатації природного середовища озера Світязь.
Учасники першого Eco Film Festival, серпень 2024
Про участь у конкурсі та виграш кінопремії Євген Ткач пише: «...багато людей ще не усвідомлюють наслідків недбалого ставлення до довкілля. І кіно може стати потужним інструментом цих змін. Чим більше буде екологічних стрічок, тим швидше трансформується наше суспільство.Сподіваюся, що фестиваль об’єднає навколо себе цю важливу хвилю і допоможе її зберегти. Особливо радію, що перша українська кінопремія в галузі екологічного кіно названа на честь екоактивіста Романа Жука. Це справді найкращий спосіб увічнити його справу та пам’ять».
Режисер Дмитро Грешко під час лекції на Eco Film Festival у Колочаві
Премію в 40 тисяч гривень здобув журналіст та режисер із Запоріжжя Сергій Носенко з проєктом про групу активістів та їх вплив на екологічні зміни в місті та регіоні під назвою «НеВидимий ворог: боротьба за чисте повітря».
Про навчання від кінокоманди Chysto.de Сергій згадує: «Навчання, організоване командою Eco Film Festival від Chysto.de, приємно вразило. Цікаві лекції від лідерів української кіноіндустрії: сценаристів, режисерів, операторів - допомогли значно підвищити рівень. Я прийшов сюди з ідеєю, а завдяки навчанню зміг трансформувати її у повноцінну задумку. Тепер я знаю, що і як знімати, щоб проєкт вийшов якісним та зацікавив глядача».
Лілія Бадай з Харкова виборола 3-тє місце серед претендентів та отримала в подарунок навчання в майстерні документального кіно режисера Сергія Буковського.
«Навчання у Chysto.de дало мені чудові базові знання за короткий термін, навіть попри те, що до цього я не мала досвіду в цій сфері. Спочатку я думала, що документальне кіно — це не моє, але цей курс повністю змінив моє сприйняття. Я закохалася в документалістику, адже це живе кіно, яке здатне відчувати й розповідати історії, що залишають слід у серцях. Можливість навчатися в школі Сергія Буковського для мене — найкраща нагорода. Це не лише про знання, а й про натхнення, віру в себе та підтримку, яка дає сили йти вперед і втілювати свої мрії», — коментує Лілія.
Куратор кінонапрямку на Eco Film Festival від Chysto.de та в навчальному курсі Роман Островський, який наразі служить в ЗСУ, завжди підтримував і спрямовував колег:
«В Україні документальне кіно не дуже популярне. Коли ти знайомишся з новими людьми і дізнаєшся, що вони дивляться документальне кіно і відвідують кінофестивалі, це велика рідкість. А документальне кіно на природоохоронну тематику це ще більша рідкість. Таке кіно в нас практично не знімають. Тому ми вирішили, окрім премії, організувати ще цей навчальний курс, щоб дати зрозуміти молодим документалістам, чому таке кіно потрібно знімати і чому воно важливе», – каже Роман Островський.
Команда Chysto.de
«Результат нашої діяльності за один сезон – два короткометражні документальні фільми, які розкривають важливі екологічні питання, і 13 натхненних студентів, які розуміють, наскільки важливе і впливове документальне кіно», – додає режисер.
Лекторами двомісячного курсу були: режисерка та продюсерка Олеся Моргунець-Ісаєнко, режисерка кіно та продюсерка Анна Корж, режисер монтажу Олександр Легостаєв, режисерка кіно та реклами Катерина Тюрі, сценаристка Мар'яна Федина, оператор-постановник і художник по світлу Олексій Лєсков та режисер-оператор Роман Островський.
Відеопроєкти обох переможців конкурсу можна буде побачити на другому Eco Film Festival від Chysto.de вже на початку серпня.
До теми
- Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- «Я змагаюся зі своїм тілом за можливість творити», - академік, народний художник України Володимир Микита
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- Історія охоронців українсько-словацького кордону: німецької вівчарки Каро та кінолога В'ячеслава
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- Амбасадор Закарпаття у Словаччині розповів, що думає про війну
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
До цієї новини немає коментарів