Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову

«Страх – це реакція будь-якої нормальної людини на небезпеку, але він не повинен тобою керувати. Просто не слід себе накручувати, а натомість дотримуватися усіх заходів безпеки», – переконаний начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков. 

Чого він тільки не робив за понад 20 років служби: ліквідовував наслідки паводків, знищував вибухові знахідки, розчищав дороги від снігових завалів… А протягом 2024-го тричі їздив на Харківщину в складі зведеного механізованого загону.

Поки чоловік працював на деокупованих територіях, то спостерігав за руйнуванням буквально всього довкола: 

«У селищі, де я побував у трьох відрядженнях, за рік інфраструктура була знищена відсотків на 80, житлові будинки – відсотків на 40. Тобто це вже таке собі селище-примара, просто як Прип’ять».

І оскільки Андрій з колегами перебували практично біля лінії розмежування, то й самі ризикували повторити долю зруйнованих осель через постійні артилерійські атаки, мінометні обстріли й нальоти безпілотників. Оберігало від трагедії бійців ДСНС лише чітке слідування інструкціям: 

«Нас попереджали про небезпеку, ми спокійно відходили. Техніку старалися заховати десь у лісопосадку, коли це дозволяла пора року. Найголовніше було відійти від машини, адже великий дрон не витрачатиме час на людей – у нього в пріоритеті техніка».

Небезпека чатувала на інженерів не лише під час роботи – боязко було навіть спати: «Одна з найстрашніших штук – це КАБ (корегована авіаційна бомба). Летить і гудить як літак, потім бабах – і будинку немає. Одна така впала десь за 50 метрів від того місця, де ми проживали, інша за 80. Два помешкання зруйновано, а воронка завглибшки десь метрів під 20, і в діаметрі так само».

Утім, незважаючи на всю ризикованість подібної роботи, Андрій рішуче налаштований на наступні відрядження – адже роботи ще непочатий край: «Буде мир – треба буде все відбудовувати. Спочатку очистити територію від вибухонебезпечних предметів. Потім розчистити всі завали зруйнованих будинків. Далі вже розпочнеться відбудова. Роботи нам ще вистачить не на одне покоління…»