Люди об’єдналися і показали, що якщо бути разом, то можна багато чого зробити" — закарпатський військовий Віктор Бабура

Про волонтерство, службу, а також про поранення Віктор Бабура розповів журналістам Суспільного до третьої річниці російського повномасштабного вторгнення в Україну.

Зі слів військового, вранці 24 лютого 2022 року його розбудила дружина й повідомила, що почалась війна.

"Зранку о 5-й годині дружина розбудила й сказала: "Швиденько вставай!". Прийшла перша новина, що розпочалася війна (повномасштабне вторгнення РФ в Україну – ред.). Не буду приховувати, як і більшість, відразу почалась метушня, що робити й все таке інше, але ми зібралися з думками", — сказав Віктор.

Чоловік каже: перші три місяці повномасштабної війни волонтерив в Ужгороді.

"У Боздоському парку 27 лютого наші волонтери організували збір пляшок і всього іншого, щоб робити коктейлі Молотова. Ми з товаришем та з моїм батьком поїхали великим автобусом в Київ, бо відвозили ці коктейлі Молотова. Так потрохи й почали допомагати людям, оскільки почали приїжджати до нас на Закарпаття вимушені переселенці. Під військкоматами почали збиратися люди, щоб йти в Збройні сили", — розповів військовослужбовець.

Віктор також приходив до військкомату на початку російського вторгнення, аби стати на захист України.

"Було дуже багато людей, я поспілкувався з військовими, вони сказали: "Бачиш, зараз дуже багато людей. Ти заспокойся, коли ви будете потрібні, тоді ми вас знайдемо". Це не тільки мені, а й багатьом казали. Через три місяці мені прийшла повістка. Після того, як я пройшов ВЛК, через два тижні мене відправили у Львів, де навчався на водія-механіка артилерії. Звідти був направлений першими групами до Великої Британії на навчання, де ми разом з іншими військовими пройшли підготовку піхоти", — поділився чоловік.

Далі Віктор Бабура служив 10 днів у Києві, а звідти його відправили у Донецьку область.

"Я служив у 110-й механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Відслужив практично півтора року. У березні 2024 року бригада була виведена. Перший раз бригада була заведена у кінці березня — на початку квітня 2022 року. Весь час бригада знаходилася на Авдіївському напрямку. Я був просто солдатом, але виконував різні завдання. До того, як потрапив на війну, не мав військового досвіду, "срочку" не служив", — сказав військовий.

Про побратимів, з якими служив на Авдіївському напрямку, Віктор каже:

"Люди з'їхалися з цілого світу. Вони були на заробітках. Кожен, хто був вдома, мав свій бізнес. Більшість людей, з якими я служив, були не мобілізованими, а добровольцями. З них можна було брати приклад, оскільки люди свідомо прийшли служити, боронити свою країну, домівку, тому що всі розуміли, що якщо тут буде таке ж відбуватися, як там, то це дуже страшна біда і цього не можна допускати аж ніяк. Стараюся спілкуватися з побратимами. Однак, на жаль, їх не так багато залишилося, але стараюся їм допомагати волонтерською допомогою, напевно, добрим словом, що не забуваю їх. Десь вони мені дзвонять, а десь я їм дзвоню".

Віктор Бабура з травня 2024 року служить у Закарпатському ОТЦК та СП.

"Я мав декілька поранень, плюс хвороба, яку мав набуту ще до того, і яка згодом погіршилася. Також мав декілька контузій, осколкове й кульове поранення. Тепер буду направлений на ВЛК і вже далі будемо вирішувати, що з моїм станом здоров’я і моєю подальшою службою. Служба в ТЦК — це служба військова, і не така вона насправді легка", — додав військовослужбовець.

У чоловіка є бригадні нагороди та від військової адміністрації Донеччини.

"Нагорода "Захиснику Вітчизни" — це від Зеленського. Перша моя нагорода — "Сталевий Хрест" — від Валерія Залужного, і маю ще нагороду за поранення. Це такі, які найбільш важливі, які я знаю, за що я їх отримав, а все інше — це більше, як грамоти, щоб було приємно десь згадувати, що була можливість зробити щось для сім’ї та для держави", — розповів Віктор.

Про те, що став на захист України, чоловік не шкодує й підсумовує:

"За що жаліти?! Це наш дім. Якщо ти не готовий захищати свій дім, тоді про що далі можна говорити. Треба триматися разом, бо якщо ми згадаємо 2022 рік, ці перші пів року, тоді люди об’єдналися і показали, що якщо бути разом, то можна багато чого зробити й протистояти набагато сильнішому ворогу, як ти є сам".