«Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи

– В Росії не сподобалося, погана країна, більше туди не їздив, – згадує Микола. – Наведу таке порівняння – в Норвегії ми почали працювати, поки дозвільні документи були в стадії оформлення. Це не дозволено, а законодавство там дуже строге, і нас на деякий час затримали до з’ясування обставин. То ми в цей період могли навіть меню собі обирати. Тобто в Норвегії під вартою набагато краще, ніж у Росії на волі, – сміється боєць.
Як тільки почалася повномасштабна війна, Микола (йому тоді було 44 роки) пішов у військкомат. І потрапив у десантно-штурмову бригаду, став кулеметником. Брав участь у боях на Донеччині, під час близького «приходу» танкового снаряда отримав контузію й травму. Після лікування якийсь час служив у тиловому підрозділі, а восени минулого року потрапив у 128 ОГШБр. Тут Столяр служить у піхотному підрозділі.
– Ми стоїмо на позиціях, чергуємо на СП-шках (спостережні пункти) і часто бачимо ворога на власні очі. Один із крайніх гарячих епізодів – відбиття механізованого штурму. На нас висунувся ворожий БТР із піхотою на броні та кілька квадроциклів. БТР зумів підібратися дуже близько – метрів за 100. Восьмеро піхотинців спішилися й пішли на нас. Ми відкрили вогонь із кулемета й автоматів, примусили їх лягти на землю. БТР моментально відкотився за посадку, а квадрики, зрозумівши, що тут надто гаряче, розвернулися і втекли ще на підході. Далі підключилася наша самохідна арта і безпілотники. Вони «розібрали» ворожу піхоту на друзки, при цьому арта працювала по-снайперськи, щоб не накрити нас. Один із росіян усе-таки зумів вибратися з-під вогню й дійти до нашої позиції метрів за 10, поки я не зупинив його з автомата. Бій тривав десь дві години, штурм захлинувся, і більше росіяни туди не совалися… Із наших ніхто не загинув і не поранений, але кілька хлопців отримали контузії від близьких скидів ворожих дронів.
Микола є бійцем 128 ОГШБр менше року, однак може порівняти умови служби в різних військових частинах.
– Раніше я служив і в десантно-штурмовій, і в тиловій частинах, то скажу, що тут набагато краще. Ставлення кардинально інше, це наче небо й земля. Колектив дуже нормальний і командири теж. У нас тут хлопці з різних регіонів – Львівщини, Прикарпаття, Рівненщини, Херсонщини… І всі ми, як одна сім’я.
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів