Діти з Маріуполя, що знайшли дім в Ужгороді, стали національними символами надії

Історії цих дітей знають не тільки в Україні, а й за її межами.
Кіра Обединська та Ілля Матвієнко – діти, які вижили під час блокади Маріуполя, втративши батьків. Були викрадені окупантами, а згодом стали першими повернутими в Україну. Кіру та Іллю, які пережили найстрашніше і стали голосом надії для тисяч інших, Президент України Володимир Зеленський відзначив високою державною нагородою «Майбутнє України!».
Обединська Кіра Євгенівна, 15 років – учениця Ужгородського ліцею «Імідж». У 2022 році Кіра, якій тоді було 11 років, втратила тата під час обстрілу Маріуполя. Разом із дорослими намагалася вийти з міста, була поранена вибухом міни. Її примусово вивезли до Донецька. Кіра стала однією з перших дітей, повернутих додому. Свою історію вона вже розповіла світові — в ООН, Вашингтоні, Нідерландах, Латвії, Чехії, Ірландії. Матвієнко Ілля Сергійович, 13 років — учень Ужгородського ліцею імені Василя Степановича Ґренджі-Донського. На момент повномасштабного вторгнення Іллі було 9. Його мама загинула від смертельного поранення під час артилерійського обстрілу Маріуполя. Ілля, важко поранений, був вивезений росіянами до тимчасово окупованого Донецька. Також став одним із перших повернутих дітей. Сьогодні його історію знають у Бундестазі, в ООН, у Вашингтоні, Нідерландах та Латвії – у межах кампанії «Викрадені голоси». «Майбутнє України!» – це не просто нагорода. Це визнання стійкості, мужності, патріотизму. Це свідчення того, що діти – наші герої. Ілля та Кіра стали голосами тисяч українських дітей, яких досі не повернули з російського полону. Наша спільна мета – щоб кожна дитина, викрадена окупантами, повернулася додому.Історії цих дітей болять, але водночас – надихають. Вони нагадують нам, за що ми боремось.
За майбутнє. За кожну дитину. За Україну.Відділ інформаційної роботи Ужгородської міської ради
До теми
- Шлях пацієнта: від першого симптому до стентування у кардіоцентрі
- "Того дня мені довелося пройти 5 км, частину цього шляху я тягнув пораненого побратима": історія бійця 128-ї бригади
- У четвер в Ужгороді згадають героя-прикордонника Віктора Синька
- На Закарпатті реалізують проєкт із розвитку підтриманого проживання у громадах
- Стратегія, партнери і сонячна лікарня: як Ясінянська громада системно будує розвиток
- Спогади закарпатських ліквідаторів до 40-х роковин аварії на ЧАЕС
- "Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти 128 бригади, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні
- «Бограч-index» – квітень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на +3 %
- Курси командирів маневрених родів військ в США – закарпатець, єдиний представник з України, розповів про свій шлях в ЗСУ
- Під час «Сакура фесту» в Ужгороді на військо зібрали понад 1,2 млн грн
- На Закарпатті завтра прогнозують сильні заморозки
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- 112 учасників, 115 000 грн для ЗСУ: Tolk взяв участь в Uzhhorod Half Marathon 2026 як найбільша команда півмарафону
- «90% пацієнтів можуть чекати»: як працює кардіохірургія на Закарпатті
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті
- Музейний лекторій: русалки, мавки, повітрулі, потерчата у світогляді закарпатців
- Великдень в Ужгороді: як освячували кошики в храмах міста

До цієї новини немає коментарів