"Ми не можемо щось дати, якщо самі цього не маємо", — Василь Мандзюк про роботу капелана в тилу

Свою історію Василь Мандзюк розповів журналістам Суспільного.

Під час Революції Гідності він був активним учасником усіх майданів. Коли у 2014 році почалася війна, шукав спосіб допомогти, не відмовляючись від священства. Так приєднався до "Правого сектору" і з 2015 року їздив у зону АТО.

"Найважче було повідомляти рідним, що їхній син загинув. Ото найважче було", — ділиться капелан.

Василь Мандзюк каже, що після повернення з фронту, багато бійців не можуть знайти себе.

"Один розповідав, що вночі загавкав собака, а він одразу схопився й почав шукати автомат під ліжком. Вони самі найперше страждають, а через це страждають і їхні сім’ї", — додав чоловік.

Хоч чоловік уже давно не був на сході, закарпатські побратими й далі вважають його своїм капеланом. Телефонують, радяться, заїжджають у гості.

Тепер священник служить у селі Присліп на Міжгірщині. Має 15 кіз і варить сир. Каже, що саме догляд за тваринами допомагає йому відновлюватися.

"Хочеш не хочеш, але священник усе це вбирає в себе. Це ж не телебачення: вимкнув канал — та й усе. Догляд за тваринами — найкраща реабілітація. Ми не можемо дати того, чого самі не маємо. Мусимо бути наповнені співчуттям, порозумінням, любов’ю. І тільки тоді можемо допомогти іншим", — розповідає капелан.