Позивний «Трамп» - Віктор з Страбичова пройшов шлях від солдата до капітана у 101-й окремій бригаді територіальної оборони Закарпаття

«У ТЦК не хотіли брати, бо мені тоді було лише 24 роки — мобілізації на мене не поширювалась, та й досвіду служби не було. Але наполіг, і мене записали до територіальної оборони, підрозділи якої тоді почали формуватися», — розповідає Віктор про те, як в перший же день повномасштабного вторгнення долучився до війська. В мирному житті він - інженер-будівельник.

Історію з незвичним позивним пояснює просто: через співзвучність прізвища інших варіантів позивного просто не було.

Службу розпочав стрільцем. Уже в квітні його батальйон вирушив на схід. Там Віктор здобув перший бойовий досвід, проявив себе, і вже восени очолив відділення. А невдовзі - і взвод.

«Коли я став командиром взводу, зрозумів, наскільки зросла моя відповідальність. Як сержант, я командував вісьмома бійцями, а тепер під моїм керівництвом було 28 людей. У кожного в мирному житті — дружини, діти, а в когось і онуки», — згадує Віктор.

За півтора роки на посаді командира взводу Віктор встиг повоювати на Харківщині, Запоріжжі та Донбасі. Отримав кілька поранень і контузію, але залишився в строю. Пройшов курс підготовки офіцерів Сил територіальної оборони «Вишкіл капітанів» та курси командирів рот у Німеччині. Був командиром роти вогневої підтримки. Нині Віктор – вже капітан, старший офіцер відділу підготовки 101-ї окремої бригади ТрО.

«Якщо людина прагне вчитися — ми їй допоможемо. У нас — потужна команда інструкторів із бойовим досвідом, які готові ділитися знаннями. Проводимо заняття, максимально наближені до сучасної високотехнологічної війни. Але треба також самовдосконалюватися: вчити топографію, орієнтування, тактичну медицину, опановувати володіння особистою зброєю, а також знання з радіоелектронної боротьби — те, що сьогодні надзвичайно важливо».

Віктор — уродженець села Страбичово (Мукачівщина, Закарпатська область). Після школи навчався у Львівській філії Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту, де здобув ступінь бакалавра, а пізніше продовжив навчання в магістратурі Київського інституту інфраструктури та технологій. За фахом — інженер-будівельник.

За героїзм та мужність у захисті Батьківщини Віктор нагороджений медаллю «За оборону України» та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».

 

17 листопада 2025р.