Врятував чотирьох побратимів від отруєння газом. Історію ужгородця Євгена розповіли в 101 окремій бригаді ТрО

До війни Євген працював покрівельником на підприємстві в Ужгороді. Незважаючи на військові труднощі, він завжди зберігає оптимізм — звідси і позивний, який дали чоловіку побратими: «Живчик».
120 днів на позиції провів Євген з побратимами — зайшли на позицію в березні 2026 р., а вийшли вже влітку. Військовий розповідає, що найважчими ці місяці були штурми, КАБи і газ. Коли розпочалась газова атака, він перебував внизу в бліндажі. Раптом зрозумів, що двоє побратимів, які чергували, перестали розмовляти. Хлопці, які піднялися глянути — теж замовкли. Всі, крім «Живчика», втратили свідомість: згадує, що його врятувало те, що перебував у ямі.
Побратим, який був поруч з ним, ще подавав ознаки життя, інші ж 4 не рухались. Він, навіть, встиг доповісти по рації, що на позиції 4 «двохсотих». Та раптом побачив, що один з військових дихає — тоді він почав стягувати всіх вниз у заглиблення, де почав реанімувати їх. Зрештою, всі залишились живі. Вихід з позиції був надзвичайно складним. До нього готувались заздалегідь, намагались робити якісь найпростіші вправи — адже від багатомісячного перебування в обмеженому просторі всі ослабли. Дорога довжиною 22 кілометри зайняла 3 доби. Пересувались невеликими дистанціями, кожен ривок вивірявся на секунди, в небі постійно літали ворожі дрони. За проявлену мужність командування бригади зробило подання на відзначення військового нагородою. Вдома на військового чекають дружина і двоє дітей. «Заради їхнього майбутнього ми і воюємо, захищаючи життя наших рідним. Якщо це не зробимо ми — то хто?» — ділиться своїми думками ужгородець.
До теми
- Освітяни Закарпаття пройшли у Франції стажування з підготовки кухарів та фахівців готельної справи
- Чому вовки й ведмеді дедалі частіше підходять до осель на Закарпатті — пояснив мисливствознавець Василь Агій
- Не лише лікування, а й турбота: на Закарпатті допомагають пораненим нацгвардійцям відновлюватися
- Доби запису, години аналізу: чому холтерівське моніторування – це набагато складніше, ніж здається?
- В Ужгороді потребують донорів крові з негативним резус-фактором
- «Це справа мого життя»: як старшокласник із Міжгірської громади виборює головні хімічні нагороди країни та світу
- Поверхня озера Синевир зменшилась у два рази: що з цим планують робити у Нацпарку
- В Ужгороді в Парку Перемоги висадили алею з 20 медоносних павловній
- Прикордонник Чопського загону Альмера про фронт, поранення та найважливіше вдома
- Кров для фронту, булочки для донорів. Як працює єдина на Закарпаття станція переливання крові
- Гойдалки на продуктовому ринку: як змінюються цінники в Україні та що відбувається на Закарпатті
- Сніг, паморозь і туман: у Карпати прийшла справжня зима (ФОТО)
- Коли серце втрачає ритм: як працює одне з найскладніших відділень Закарпатського кардіоцентру
- «Контракт 18-24» у дії: як 19-річна Марина «Скай» стала операторкою БпЛА
- Пеґас, Фенікс, Чапля і їх творець: мистецтвознавець Михайло Сирохман про творчу спадщину Володимира Щура
- За 9 місяців на Закарпатті зафіксували майже 3 тисячі інсультів: медики нагадують правила «МОЗОК»
- Світло пам’яті, яке не згасає: 1 листопада на Пагорбі Слави в Ужгороді
- Кілька поїздів до Закарпаття та із області затримуються: які рейси та на скільки
- Знову вільно дихати й рухатися: як закарпатські кардіологи дарують серцю другий шанс
- На Закарпатті готуються до Дня вшанування пам’яті померлих
До цієї новини немає коментарів