Незряча поетеса з Хуста Любов Сливка про материнство, роботу та доступність
Більше про материнство без зору Любов Сливка розповіла Суспільному.
"Взагалі у мене зір був слабкий з дитинства, але повністю зір я втратила в 28 років. Прийняла це звичайно дуже важко. Але пройшло вже багато років і розумію, що в житті немає нічого неможливого. Бог дає сили пережити всі труднощі", — поділилася жінка.
Найважчим періодом стала адаптація до материнства без зору. На той момент донька Любові була ще зовсім маленькою.
"Для мене було найскладнішим адаптуватися у вихованні дитини, я не бачу навіть ложечку до ротика їй піднести… але навіть, будучи в тому важкому стані, я не опускала рук, я боролася, бо я мала для кого це робити",— додала вона.
Поступово Любов почала шукати можливості для нового етапу життя. Вирішальним стало знайомство з іншими незрячими людьми та поява телефону із активацією голосом: "Я зрозуміла, що я не одна… я також мушу щось робити… донечка і творчість — оці два такі великі мотиватори, які мене тримали і тримають до тепер".
Навчання роботі з комп’ютером стало наступним кроком. Спочатку — аудіоуроки, далі — курси для людей з інвалідністю.
"Перше, що я прописала, це слово "мама". І це було протягом чотирьох років… не одразу все вдалося, а помаленьку, крок за кроком", — розповіла Любов Сливка.
Після десятирічної паузи вона повернулася до творчості вже після втрати зору: "Я написала вірш "Надія" і після того воно в мене потекло, полилося рікою, мене надихало те, що моя поезія подобається людям".
Збірку "Серцем відчуваю" Любов видала і плоским друком, і шрифтом Брайля: "Всі кошти із презентації пішли на друк Брайля, ці книжки я дарувала всім небайдужим".
Хресна мама Любові поділилася — навіть після втрати зору жінка не втратила внутрішньої сили.
"Вона не падала духом ніколи… Щоби люди виділи, що не треба падати духом, що з всього є вихід", — розповіла хресна Любов Липчей.
"Головне не опускати рук… темрява — це ще не закінчення життя, можна жити в темряві повноцінно", — повідомила Любов Сливка.
До теми
- Коли на Закарпатті з’явилися перші автомобілі: історія, яка почалася ще до 1912 року (ФОТО)
- Понад 2 мільйони людей перебували на Закарпатті від початку повномасштабної війни
- Від державної служби до військової - свідомий вибір прикордонниці Ольги Воловар
- Він навчає інших військової справи, а сам мріє знову пройти стежками Криму
- «Бограч-index» – жовтень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на + 3,3%
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Прикордонник Чопського загону власноруч зняв своє фото з меморіальної дошки зниклих безвісти та полонених
- Від бойових завдань на Донеччині й Харківщині до контролю на кордоні: історія прикордонника із Закарпаття
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Один із найбільших хижих птахів Європи повернувся у дику природу на Закарпатті
- Закарпатські електромережі підготували до зими
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»
- Від лікування до психологічного відновлення: «Амазонки Закарпаття» допомогають жінкам, які перенесли рак молочної залози
- На Закарпатті майже 40% випадків раку молочної залози виявляють на пізніх стадіях
- «Хочу насолодитися мирною Україною»: історія Андрія «Мольфара»
- Гвардійці 26-го Закарпатського полку підтримали побратимів під час реабілітації
- Храм на Цегольні: історія Свято-Преображенської парафії в Ужгороді
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- «Страшно буває. Але ми знали, куди йдемо»: історія аеророзвідника зі стрілецького батальйону поліції Закарпаття Дмитра Грушака
- Майже 5 тисяч випадків захворювань на ГРВІ за два тижні зафіксували на Закарпатті на 2 тижні
До цієї новини немає коментарів