Незряча поетеса з Хуста Любов Сливка про материнство, роботу та доступність

Більше про материнство без зору Любов Сливка розповіла Суспільному.
"Взагалі у мене зір був слабкий з дитинства, але повністю зір я втратила в 28 років. Прийняла це звичайно дуже важко. Але пройшло вже багато років і розумію, що в житті немає нічого неможливого. Бог дає сили пережити всі труднощі", — поділилася жінка.
Найважчим періодом стала адаптація до материнства без зору. На той момент донька Любові була ще зовсім маленькою.
"Для мене було найскладнішим адаптуватися у вихованні дитини, я не бачу навіть ложечку до ротика їй піднести… але навіть, будучи в тому важкому стані, я не опускала рук, я боролася, бо я мала для кого це робити",— додала вона.
Поступово Любов почала шукати можливості для нового етапу життя. Вирішальним стало знайомство з іншими незрячими людьми та поява телефону із активацією голосом: "Я зрозуміла, що я не одна… я також мушу щось робити… донечка і творчість — оці два такі великі мотиватори, які мене тримали і тримають до тепер".
Навчання роботі з комп’ютером стало наступним кроком. Спочатку — аудіоуроки, далі — курси для людей з інвалідністю.
"Перше, що я прописала, це слово "мама". І це було протягом чотирьох років… не одразу все вдалося, а помаленьку, крок за кроком", — розповіла Любов Сливка.
Після десятирічної паузи вона повернулася до творчості вже після втрати зору: "Я написала вірш "Надія" і після того воно в мене потекло, полилося рікою, мене надихало те, що моя поезія подобається людям".
Збірку "Серцем відчуваю" Любов видала і плоским друком, і шрифтом Брайля: "Всі кошти із презентації пішли на друк Брайля, ці книжки я дарувала всім небайдужим".
Хресна мама Любові поділилася — навіть після втрати зору жінка не втратила внутрішньої сили.
"Вона не падала духом ніколи… Щоби люди виділи, що не треба падати духом, що з всього є вихід", — розповіла хресна Любов Липчей.
"Головне не опускати рук… темрява — це ще не закінчення життя, можна жити в темряві повноцінно", — повідомила Любов Сливка.
До теми
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- Від кухні — до «Вампіра»: історія прикордонника «Рататуя», який опанував бойові бомбери
- Від журналіста до командира роти: історія воїна 101-ї бригади ТрО Закарпаття з позивним «Редактор»
- У Будапешті викрали вже другу мініскульптурку Михайла Колодка
- «Військовий не завжди розуміє, що переживає стрес»: інтерв'ю з 23-річною військовослужбовицею 128 бригади
- Карпати очима прикордонників: краєвиди, які захоплюють за будь-якої погоди
- «Залишити побратима я не міг»: історія прикордонника «Агента», який урятував військового під вогнем
- Ірина Риляк: "Все неможливе - можливе. Питання лише в тому, чи готові ми вирости до власних можливостей"
- У Карпатському біосферному заповіднику вже готуються до зими: для тварин заготовляють корми та облаштовують годівниці
- 10 найкращих шкіл на Закарпатті за результатами НМТ-2026
- Енергетична стійкість Закарпаття: як Tolk та фонд «Благо» допомагають споживачам готуватися до осінньо-зимового періоду
- Закарпаття разом із Румунією впроваджує новий освітній проєкт у сфері STEM та історії
- Чотирилапий напарник Віскі допомагає прикордоннику Віктору Ходаничу виявляти зброю та вибухівку
- Гвардійці 26 Закарпатського полку відпрацьовують ураження повітряних цілей роботизованим комплексом
- Жінки, що змінюють Закарпаття: Новий випуск журналу «Успішні Жінки Закарпаття 2026» уже побачив світ
- Ірина Риляк - амбасадорка Закарпаття, яка перетворює сміливі візії на масштабні проєкти
- Новий навчальний рік стартував: Центр «Інтелект» відкриває набір на Групу продовженого дня в Ужгороді
- Близько 4 тисяч першокурсників стали студентами УжНУ
- У наступні 2 тижні на Закарпатті прогнозують подальше зниження рівнів води у річках
- На Закарпатті запускають цикл безкоштовних психологічних майстер-класів
До цієї новини немає коментарів