Михайло Гаврилець: «Проктологія – це не про страх. Це про якість життя»

– Пане лікарю, почнімо з основ. Що таке проктологія і чому це слово лякає?
– Проктологія – це дуже вузька, але вкрай важлива галузь медицини, яка займається хворобами аноректальної ділянки.
Багато людей бояться цього слова, бо зазвичай звертаються до проктолога вже тоді, коли «геть капець» – коли боляче, соромно, і стан запущений. Насправді проктологія – це не про «страшні речі». Це про те, що ми беремося за одну з найделікатніших зон людського тіла, де рани, захворювання й запалення мають зовсім іншу специфіку, ніж на спині, руці чи животі.
Річ у тім, що будь-яка рана в аноректальній зоні первинно інфікована, там інша шкіра, інша слизова, є так званий перехідний епітелій – тобто дуже специфічна будова. Тому й потрібні лікарі, які спеціально працюють саме з цією особливою ділянкою людського організму.
– Давайте детальніше з вами поговоримо про те, чим саме займається лікар-проктолог? Скільки тих недуг, що потрібно було виділяти їх аж в окремий напрям?
– Те, що більшість знає – це лише мала проктологія, сюди входять такі хвороби, як геморой, анальні тріщини, параректальні нориці (свищі) та дермоїдні куприкові кісти.
– Проблеми прямої й товстої кишки – це вже велика проктологія, сюди входять доброякісні та злоякісні пухлини, запальні захворювання, вроджені вади.
Проктологічні проблеми настільки поширені, що потребують окремих спеціалістів.
По суті проктологи ведуть пацієнта від першого огляду до повного загоєння: перш за все здійснюють діагностику аноректальних захворювань, відтак – консервативне лікування, у разі потреби – хірургічні втручання та післяопераційне ведення складних ран. Також ми допомагаємо пацієнтові скоригувати спосіб життя й харчування, щоб профілактувати захворювання в майбутньому.
– Справді, про геморой чули напевно всі, невже він настільки поширений?
– Якщо говорити відверто, кожна людина або вже має геморой, або зіштовхнеться з ним упродовж життя. Тому є навіть такий поширений жарт, що люди діляться на дві групи: ті, в кого вже є геморой, і ті, в кого він буде. І це дійсно недалеко від правди.
Якщо детальніше, то геморой – це не «вузлики», як люди звикли думати. Це варикозне розширення вен прямої кишки. І він має чітку судинну етіологію (природу). Саме тому з’явилися препарати, які зміцнюють судинну стінку, вони не лікують геморой раз і назавжди, але впливають на причину та допомагають стримувати процес.
– Геморой – це наслідок способу життя?
– Це наслідок сучасного стилю життя: ми сидимо, погано харчуємося, мало рухаємося. Плюс спадковість.
– Чи є професії, які частіше «приносять» геморой?
– Так, першочергово мова про водіїв – вони постійно сидять, страждають від тряски, часто мають надмірну вагу, харчуються «на ходу»…
Також частіше страждають на геморой люди, котрі працюють із підняттям важкого.
Останнім часом ми відстежуємо таку тенденцію, що часто звертаються до нас молоді люди, котрі працюють в ІТ. Це так само сидячий спосіб життя, погане харчування, стрес.
– Чи правда, що жінки страждають частіше?
– Так, у жінок є додаткова потужна причина — вагітність та пологи. Вагітна дев’ять місяців «носить» зайвих 10–15 кг, підвищується тиск у малому тазі, змінюється кровообіг, а під час пологів є сильне тужіння й можливі розриви, які іноді зачіпають анальний сфінктер. Очікувано, що у післяпологовому періоді лікуванням таких проблем займається саме проктолог.
– Коли геморой потрібно оперувати?
– Є клінічні покази. Усе дуже просто: якщо їх немає — операція не потрібна, якщо покази є, то хірургія є «золотим стандартом». Тільки лікар може визначити, що потрібно. Але важливо при цьому пам’ятати: хірургія — це не панацея. Лікування має бути комплексним: судинні препарати, дієта, режим, терапія після операції.
Іноді люди роками живуть із болем, кров’ю, страхом сходити в туалет — хоча це можна виправити. Тому ми завжди говоримо про те, що геморой не загрожує життю, але конкретно руйнує його якість.
– Люди бояться операції по геморою. Наскільки вона складна?
– Операція проходить у наркозі — без болю, тому боятися її не варто. Але післяопераційний період і справді може бути неприємним. Тут пацієнт має зробити вибір: коротко й дискомфортно, але отримати нову якість життя або жити з болем роками, бо «страшно».
– Часто у приватних клініках з метою лікування геморою пропонують лазер або латексні кільця. Це справді працює?
– Так, ці методи пропонують «направо-наліво», вони справді дуже хороші, але важливо знати, що підходять лише 1–2% пацієнтів. Тобто для них дуже вузькі покази.
Проблема в тому, що деякі клініки пропонують ці методи всім підряд, бо не мають власної повноцінної хірургії або профільного спеціаліста. Проблема не в методах, а в доцільності їхнього використання та ефективності. Ще раз повторюсь: тільки 1-2 відсоткам кільця показані. Ті ж, кому ставлять, аби «зняти гроші», потім приходять до проктологів. На жаль, наслідки такого «лікування» доводиться переробляти – зі зміненою анатомією, рубцями, стенозами. Це дуже складно, довго й дуже часто важко піддається коригуванню. Тому я рекомендую отримати кілька консультацій перед схваленням відповідного рішення і обов’язково пам’ятати про цей відсоток, який я назвав!
– Що ви хотіли б сказати людям, які роками терплять?
– Проктологія – це не про сором. Це про якість життя, свободу, відсутність болю, нормальний ритм дня. Ніхто не повинен йти в туалет «з криками, болем і кров’ю». Ніхто не повинен боятися їсти, бо некомфортно сходити в туалет. Ніхто не має жити зі страхом.
Іноді все вирішується просто: достатньо змінити харчування, прибрати закрепи, пролікувати гострий стан або зробити операцію — і почати нове життя. Головне — не чекати, поки стане дуже погано.
– Насамкінець: куди звертатися?
– Я приймаю в клініці «Доладу», яка розташована в Ужгороді. Тут є операційна та стаціонар, що дозволяє на високому рівні і з сучасним обладнанням здійснити лікування проктологічних проблем будь-якої складності.
– Спасибі за розмову і пояснення, успіхів Вам!
Надія Петрів
Sacura.news
До теми
- Навіть у найважчі моменти ми все одно співаємо, – керівниця театру «Берегиня»
- До перших класів в Ужгороді вже зарахували понад 1300 дітей: у яких школах ще є вільні місця (ПЕРЕЛІК)
- 160 малюків, серед них дві двійні, народилося у травні у перинатальному центрі Ужгорода
- «Кожна людина має право залишатися собою...»: 13-річна ужгородка Валерія Білецька розповіла про що її друга авторська пісня «Абоненти»
- В Ужгороді відбувся меморіальний захід, присвячений трьом полеглим Героям
- "Ми лікуємося об людину": інтерв'ю з психологинею про підтримку родин військовослужбовців
- Сьогодні – Трійця: традиції, прикмети та головні заборони свята
- «Знахідки, які розповідають»: в Ужгороді видали каталог артефактів з розкопок замкової церкви Святого Юрія
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- Безбар’єрність – це про повагу: як Закарпатський кардіоцентр створює простір, доступний для кожного
- Майже 45 років записів: в Ужгороді презентували третій том «Щоденників Івана Чендея»
- У нацпарку «Синевир» вирощують рідкісну арніку гірську та інші лікарські рослини для екочаїв
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- Код нації на вулицях Ужгорода: з Днем вишиванки!
- В Ужгороді відбулася зустріч-пам'яті до 104-ї річниці від дня народження письменника Івана Чендея
- Служба і дружба. Як ужгородські кінологи вчать собак розкривати злочини
- В Україні зявилась ініціатива щодо надання Дню вишиванки статусу офіційного державного свята
- “Втрачений Ужгород”: про що писали місцеві газети 100 років тому

До цієї новини немає коментарів