Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті

Свою історію жінка розповіла журналістам Суспільне Ужгород.
Ірина Стасенко вдома, в Лисичанську, з родиною займалася вирощуванням різних культур та доглядом за худобою. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну разом із сім’єю виїхала з рідного міста.
"На початку повномасштабного вторгнення ми з донькою виїхали в Львівську область. Там жили в церкві десь три місяці. Потім поїхали трошки в Полтавську область в місто Кобиляки. Десь близько місяця прожили там. Потім переїхали в Київ, де і жили до останнього часу. Чоловіка забрали, він у мене військовий, а ми з донькою вирішили поїхати у більш безпечне місце. Приїхали в Селище, жили в прихистку пів року, потім нас переселили в будиночок, і я почала випікати хліб, займатися пекарнею", — розповіла жінка.
Перші місяці на новому місці, каже вона, були непростими — однак найскладніше було адаптуватися до нового середовища.
"Найважче було, мабуть, звикнути до обстановки, до всіх людей, а так в принципі було як вдома, нічого такого тяжкого у нас не було, все було добре", — згадує жінка.
До повномасштабної війни Ірина працювала в ресторані, там займалася випічкою.
"Я трошки працювала з борошном, також працювала в ресторані 8 років. Ми там дуже багато пекли різних булочок, піц. Тобто в нас було багато випічки, тож раніше я стикалася з такою справою", — каже вона.
Ірина розповідає: розпочати пекти хліб з органічного борошна їй запропонували місцеві волонтери.
"Вони мені це все розказали, навчили, показали. Я вже пройшла майже 3 навчання. Все це завдяки волонтерам. Вони мені подали таку ідею, і так як я це люблю, погодилася", — розповіла Ірина Стасенко.
Хліб вона випікає з органічного борошна власного помолу — на заквасці. Один цикл приготування триває до 14 годин.
"Спочатку я підкормлюю закваску, потім молю борошно і починаю заміс. Він у мене триває десь півтори години. Потім додаю туди закваску, замішую тісто. Години чотири я перебуваю з тістом, складаю його, аби воно стало повітряним, аби в ньому було більше бульбашок. Потім лишаю його на декілька годин, а далі уже розкидаю у форму і залишаю на холодну ферментацію, щоб воно стало кориснішим", — пояснила жінка.
Щодня Ірина випікає до трьох десятків хлібин. Органічне борошно купує у фермерів, які мають сертифікат вирощування такої продукції. Хліб у Ірини купують місцеві жителі.
"Зараз в залежності від продажу — це 25-28 хлібин. У мене є пшеничний із сиром, гречаний, чисто житній, житній з солодом, житньо-пшеничний", — каже Ірина.
Хліб з органічного борошна жінка пече вже кілька місяців.
"Я відволікаюся на цю справу, займаюся нею, і так проходить весь мій вільний час. Мені ніколи думати про погане, думаю тільки про найкраще", — розповіла вона.
Ірина Стасенко каже, що мріє, аби закінчилася війна, аби її чоловік повернувся додому, і вони разом займалися цією справою.
На новому місці, додає жінка, вже відчула себе як удома і планує залишатися тут надалі: "Так. Дуже подобається. Я тут з найпершого дня наче дома".
Ірина Стасенко каже: хоче відкрити власну пекарню та розвивати справу. Уже має приміщення, почали робити ремонт.
"Не треба сумніватися, треба починати. Не треба думати, що щось не вийде. Все вийде, якщо ми захочемо, — каже вона.





До теми
- Ветерани та військовослужбовці на Закарпатті отримують якісну та безоплатну стоматологічну допомогу
- «Tolkовий Світлячок» уперше завітав до учнів Іршавської громади
- "Я формую менталітет воїна": інтерв'ю з американським інструктором 128 бригади Майклом
- На Закарпатті навчання у школах завершили більш ніж 11,2 тис. випускників
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- Життя, подароване незнайомцем. Історії, що продовжуються завдяки донорству
- Безбар’єрність – це про повагу: як Закарпатський кардіоцентр створює простір, доступний для кожного
- Повернувся з-за кордону, щоб рятувати побратимів: історія воїна 128-ї бригади на позивний «Х’юстон»
- В Ужгороді презентують артпроєкт в межах Національного тижня безбар’єрності
- Як закарпатська Колочава будує власний європейський курс: від документів до міжнародних фондів
- Майже 45 років записів: в Ужгороді презентували третій том «Щоденників Івана Чендея»
- У нацпарку «Синевир» вирощують рідкісну арніку гірську та інші лікарські рослини для екочаїв
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- На Закарпатті зафіксували рідкісного чорного лелеку (ФОТО)
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто
- «Рано чи пізно зброю до рук доведеться взяти кожному чоловіку»: закарпатський прикордонник про ціну нашої свободи
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- В Ужгороді збирали підписи за надання Дню вишиванки офіційного статусу державного свята
- Код нації на вулицях Ужгорода: з Днем вишиванки!
- В Ужгороді відбулася зустріч-пам'яті до 104-ї річниці від дня народження письменника Івана Чендея

До цієї новини немає коментарів