Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті

Свою історію жінка розповіла журналістам Суспільне Ужгород.
Ірина Стасенко вдома, в Лисичанську, з родиною займалася вирощуванням різних культур та доглядом за худобою. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну разом із сім’єю виїхала з рідного міста.
"На початку повномасштабного вторгнення ми з донькою виїхали в Львівську область. Там жили в церкві десь три місяці. Потім поїхали трошки в Полтавську область в місто Кобиляки. Десь близько місяця прожили там. Потім переїхали в Київ, де і жили до останнього часу. Чоловіка забрали, він у мене військовий, а ми з донькою вирішили поїхати у більш безпечне місце. Приїхали в Селище, жили в прихистку пів року, потім нас переселили в будиночок, і я почала випікати хліб, займатися пекарнею", — розповіла жінка.
Перші місяці на новому місці, каже вона, були непростими — однак найскладніше було адаптуватися до нового середовища.
"Найважче було, мабуть, звикнути до обстановки, до всіх людей, а так в принципі було як вдома, нічого такого тяжкого у нас не було, все було добре", — згадує жінка.
До повномасштабної війни Ірина працювала в ресторані, там займалася випічкою.
"Я трошки працювала з борошном, також працювала в ресторані 8 років. Ми там дуже багато пекли різних булочок, піц. Тобто в нас було багато випічки, тож раніше я стикалася з такою справою", — каже вона.
Ірина розповідає: розпочати пекти хліб з органічного борошна їй запропонували місцеві волонтери.
"Вони мені це все розказали, навчили, показали. Я вже пройшла майже 3 навчання. Все це завдяки волонтерам. Вони мені подали таку ідею, і так як я це люблю, погодилася", — розповіла Ірина Стасенко.
Хліб вона випікає з органічного борошна власного помолу — на заквасці. Один цикл приготування триває до 14 годин.
"Спочатку я підкормлюю закваску, потім молю борошно і починаю заміс. Він у мене триває десь півтори години. Потім додаю туди закваску, замішую тісто. Години чотири я перебуваю з тістом, складаю його, аби воно стало повітряним, аби в ньому було більше бульбашок. Потім лишаю його на декілька годин, а далі уже розкидаю у форму і залишаю на холодну ферментацію, щоб воно стало кориснішим", — пояснила жінка.
Щодня Ірина випікає до трьох десятків хлібин. Органічне борошно купує у фермерів, які мають сертифікат вирощування такої продукції. Хліб у Ірини купують місцеві жителі.
"Зараз в залежності від продажу — це 25-28 хлібин. У мене є пшеничний із сиром, гречаний, чисто житній, житній з солодом, житньо-пшеничний", — каже Ірина.
Хліб з органічного борошна жінка пече вже кілька місяців.
"Я відволікаюся на цю справу, займаюся нею, і так проходить весь мій вільний час. Мені ніколи думати про погане, думаю тільки про найкраще", — розповіла вона.
Ірина Стасенко каже, що мріє, аби закінчилася війна, аби її чоловік повернувся додому, і вони разом займалися цією справою.
На новому місці, додає жінка, вже відчула себе як удома і планує залишатися тут надалі: "Так. Дуже подобається. Я тут з найпершого дня наче дома".
Ірина Стасенко каже: хоче відкрити власну пекарню та розвивати справу. Уже має приміщення, почали робити ремонт.
"Не треба сумніватися, треба починати. Не треба думати, що щось не вийде. Все вийде, якщо ми захочемо, — каже вона.





До теми
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- «Страшно буває. Але ми знали, куди йдемо»: історія аеророзвідника зі стрілецького батальйону поліції Закарпаття Дмитра Грушака
- Майже 5 тисяч випадків захворювань на ГРВІ за два тижні зафіксували на Закарпатті на 2 тижні
- На річках Закарпаття до кінця жовтня зберігатиметься маловоддя
- На варті неба: як на Закарпатті гвардійці тренують мобільно-вогневі групи
- На Закарпатті до 100-річчя Богдана Гаврилишина проводять зустрічі, кінопокази та виставки у громадах
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
- Радіодиктант національної єдності — 2026: оголошено автора та читців
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Понад 500 військових та близько 40 капеланів: роми Закарпаття під час великої війни
- Як корифей українського театру Микола Садовський на Закапатті працював: нариси з історії «руського театру» при «Просвіті» в Ужгороді
- На Закарпатті відсьогодні заборонено вилов струмкової форелі: обмеження діятимуть до березня
- Як Закарпаття перебудовує кордон на перспективу
- Як у Великій Доброні на Закарпатті вирощують перець та виготовляють паприку
- Двічі переселенець, колишній айтівець, а нині прикордонник: історія Антона Циганкова з Донеччини
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Прикордонник Равік: нищити ворога з неба і зберегти своїх на землі
- «Не чекати болю»: про міфи навколо раку молочної залози та важливість профілактики розповіла лікарка Христина Футько
До цієї новини немає коментарів