Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета

Одним із них був відомий художник Йосип Бокшай, а іншим – його старший брат, священник і професор релігії Еміліан (Еміл) Бокшай. Авторитет обох братів був тоді однаково високим і їх однаково добре знали у краї.

Еміл Бокшай написав для використання в гімназії кілька праць: «Історію Старого завіта», «Історію Нового завіта», «Історію святої католицької церкви», «Історію Мукачівської єпархії», «Науку своєї віри», «Моральну науку (етику)» тощо. Крім цього, видавав свої проповіді, склав у 1931-му «Молітвенник св. Терезки для рускіх женщин», а у 1932-му – молитовник для молоді «Господу помолимся». Як член Педагогічного товариства, у 1928 році Еміл Бокшай разом із Юліаном Реваєм та Михайлом Бращайком уклали перший «Мадярсько-руський словарь».

Про цього священника і його непросту долю можна багато розказати, але нині буде історія про його портрет. От у кого би нині піднялася рука на те, аби порізати роботу Йосипа Бокшая? А його старший брат Еміліан зробив це зі своїм портретом. Річ у тім, що Йосип Бокшай якось написав зображення брата величезних розмірів – метр на півтора. Еміліан повісив роботу у себе вдома, та спокійно ходити повз неї не міг, йому постійно здавалося, що він на цій картині аж надто великий. Тож одного дня священник не витримав, зняв чудове полотно зі стіни і вирізав його середину. Вийшла невеличка картина, фактично зображення бюсту Еміліана. У такому вигляді подарунок Йосипа Бокшая довгі роки зберігався в родині його брата, аж поки нащадки не подарували його Мукачівській греко-католицькій єпархії.

Кілька років тому, під час екскурсії приміщеннями резиденції єпископів у день відкритих дверей, мені вдалося на власні очі побачити на стіні одного з кабінетів це полотно. Минулого року в те приміщення зайти вже не дозволяли, тож чи на місці портрет Еміла Бокшая – невідомо. Власне, вересень уже зовсім скоро, тож під час цьогорічного дня відкритих дверей пильніше приглядайтеся до портретів на стінах резиденції, аби побачити цю картину з історією.

Тетяна Літераті, Втрачений Ужгород

 

31 серпня 2026р.