Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета

Одним із них був відомий художник Йосип Бокшай, а іншим – його старший брат, священник і професор релігії Еміліан (Еміл) Бокшай. Авторитет обох братів був тоді однаково високим і їх однаково добре знали у краї.
Еміл Бокшай написав для використання в гімназії кілька праць: «Історію Старого завіта», «Історію Нового завіта», «Історію святої католицької церкви», «Історію Мукачівської єпархії», «Науку своєї віри», «Моральну науку (етику)» тощо. Крім цього, видавав свої проповіді, склав у 1931-му «Молітвенник св. Терезки для рускіх женщин», а у 1932-му – молитовник для молоді «Господу помолимся». Як член Педагогічного товариства, у 1928 році Еміл Бокшай разом із Юліаном Реваєм та Михайлом Бращайком уклали перший «Мадярсько-руський словарь».
Про цього священника і його непросту долю можна багато розказати, але нині буде історія про його портрет. От у кого би нині піднялася рука на те, аби порізати роботу Йосипа Бокшая? А його старший брат Еміліан зробив це зі своїм портретом. Річ у тім, що Йосип Бокшай якось написав зображення брата величезних розмірів – метр на півтора. Еміліан повісив роботу у себе вдома, та спокійно ходити повз неї не міг, йому постійно здавалося, що він на цій картині аж надто великий. Тож одного дня священник не витримав, зняв чудове полотно зі стіни і вирізав його середину. Вийшла невеличка картина, фактично зображення бюсту Еміліана. У такому вигляді подарунок Йосипа Бокшая довгі роки зберігався в родині його брата, аж поки нащадки не подарували його Мукачівській греко-католицькій єпархії.
Кілька років тому, під час екскурсії приміщеннями резиденції єпископів у день відкритих дверей, мені вдалося на власні очі побачити на стіні одного з кабінетів це полотно. Минулого року в те приміщення зайти вже не дозволяли, тож чи на місці портрет Еміла Бокшая – невідомо. Власне, вересень уже зовсім скоро, тож під час цьогорічного дня відкритих дверей пильніше приглядайтеся до портретів на стінах резиденції, аби побачити цю картину з історією.
Тетяна Літераті, Втрачений Ужгород
До теми
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
- Від Ужгорода до Африки: неймовірна історія художниці Ілуш Брезной
- Як на Ужгородщині ветеран вирощує саджанці ківі
- Ужгород пережив найспекотніше 6 серпня за всю історію спостережень
До цієї новини немає коментарів