Чому міліють річки Закарпаття та як це впливає на водойми

Яка ситуація з маловоддям зараз, що кажуть експерти та як це вплине на водозбір — у матеріалі Суспільного.

 

Ще кілька років тому на берег Ужа Остап Палінчак, голова Асоціації рибалок Закарпаття, приходив із сином ловити рибу. Зараз, говорить чоловік, мешканців річки подекуди видно неозброєним оком. Та закинути вудочку тут стало складніше.

«Річка практично висохла. І ми зараз переживаємо не найкращі часи в нашому хобі, коли можливість порибалити нам випадає вкрай рідко, тому що води у водоймах стало дуже мало і риби також стало дуже мало», — каже Остап Палінчак.

Вода відступила від берегів, оголивши каміння. Подекуди русло вже заростає травою та водною рослинністю. На окремих ділянках Уж настільки мілкий, що течія ледь помітна.

Начальниця відділу гідрологічного прогнозування Закарпатського гідрометцентру Наталія Платонова пояснює: у вересні вже майже два десятиліття спостерігається значний дефіцит опадів.

Начальниця відділу гідрологічного прогнозування Закарпатського гідрометцентру Наталія Платонова

«Тому рівні води поступово знижуються, на багатьох річках вони близькі до мінімальних за багаторіччя, а на деяких річках навіть нижчі за ці значення», — розповідає Наталія Платонова.

Директор національного природного парку "Синевир" Микола Дербак

Подібна ситуація спостерігається і на інших водоймах, зокрема на озері Синевир. Директор національного природного парку «Синевир» Микола Дербак називає нинішній період критичним.

«За серпень і липень місяць практично не було дощів. Одна теж велика, досить проблема — те, що Вільшанське водосховище, яке в нас на території національного парку розміщене, його спустили і проводяться ремонтні роботи. А це, можна сказати, 10-кілометрова територія, 80 гектарів площі. І уявляйте собі, що рівень випаровування, рівень опадів якраз може бути — це теж додаткова проблема», — каже Микола Дербак.

Керівниця напрямку «Вода» громадської спілки «Всесвітній фонд природи Україна» Наталія Іванова говорить, що причин цьогорічного маловоддя кілька. Серед них — недостатня кількість опадів, зміни клімату та діяльність людини.

«Знаєте, у нас наразі маловоддя, так, але не забуваємо, що дуже часто, ну, от там скоро будуть дощі і в нас будуть повені. Так? А це взаємопов'язані дуже речі насправді. І причина того також якраз рубки, якраз інтенсивне антропогенне використання нашої землі і, зокрема, водозбору. Але не забуваємо про те, що ми бачимо глобальне, зокрема, потепління клімату», — пояснює Наталія Іванова.

 

Для мешканців річок небезпечне не лише саме зниження рівня води, зазначає академік НАН України Сергій Афанасьєв.

«Для річкової екосистеми небезпечне не лише саме зниження рівня води. Маловоддя запускає цілий комплекс взаємопов'язаних процесів.Коли води стає менше, зменшуються глибина і площа водного дзеркала, змінюється швидкість течії, вода швидше прогрівається, а концентрація розчиненого кисню може знижуватися.

Зменшення проточності також сприяє розвитку водної рослинності, накопиченню органічної речовини та замуленню. Це додатково змінює структуру донних біотопів і може призводити до погіршення кисневого режиму. У критичних умовах поєднання високої температури, низької проточності та накопичення органічної речовини створює додаткове кисневе навантаження на екосистему.

Особливо небезпечним є тривале маловоддя. Короткочасна літня межень — природне явище, до якого карпатські екосистеми історично пристосовані. Але якщо низька водність стає тривалою і повторюється частіше, екосистема отримує значно більше навантаження.

Тому для оцінки небезпеки важливо дивитися не тільки на мінімальний рівень води, а й на тривалість періоду маловоддя, температуру води, концентрацію кисню, площу та зв'язність водних біотопів і можливість вільного переміщення риби.

Таким чином, небезпека тривалого маловоддя полягає не лише у фізичному зменшенні кількості води. Воно порушує саму функціональну зв'язність річкової екосистеми — змінює потік речовини, енергії та організмів уздовж річки.

Річка починається не там, де ми бачимо воду, а на всьому її водозборі. І якщо ми хочемо, щоб у річці була вода під час тривалої межені, потрібно зберігати здатність водозбору накопичувати цю воду заздалегідь».

Як реагувати на посуху на Закарпатті, зараз вирішують фахівці водного господарства, гідрологи та науковці. Вони мають розробити план заходів після засідання екологічної комісії обласної ради.

Голова екологічної комісії Закарпатської обласної ради Георгій Горват. Суспільне Ужгород

Голова екологічної комісії Закарпатської обласної ради Георгій Горват говорить, що одним із можливих варіантів є створення заплав для накопичення води та використання шлюзових загороджень.

«Взагалі в ситуації цій є декілька варіантів. Це або шлюзові загородження, або заплави для зберігання води, які будуть акумулюватися, коли при запобіганні паводків вони акумулюються у різного роду заплавах, а коли маловоддя — шлюзи відкриваються і вони протікають і тим самим забезпечують поповнення річок. От десь такі перші, але, знову ж таки, це все мають підтвердити фахівці і науковці», — каже Георгій Горват.

Директор департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА Юрій Шпонта повідомив, що Держводагентство ухвалило наказ щодо обмеження водокористування у різних сферах.

За його словами, ці обмеження не стосуються питного водопостачання населення.

Суспільне надіслало запит до Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, щоб отримати інформацію щодо розробки плану врегулювання наслідків посухи та запобігання обмілінню річок.

 

15 вересня 2026р.