Ціною обленерго

Є шанси на те, що ця ідея знайде підтримку тепер, після п’ятирічного приватизаційного затишшя на ринку електроенергетики. Так, минулого тижня заступник міністра палива й енергетики Олексій Шеберстов заявив, що відомство підтримує процес роздержавлення енергетичних компаній. “Я переконаний, що без приватизації ми не змінимо становища в електроенергетиці. Держава має всі важелі впливу, контролю та регулювання, щоб приватизувати й обленерго, й генеруючі компанії. Але, безумовно, генеруючі компанії – в останню чергу”, – заявив він.

Можна було б припускати, що залучити інвесторів в енергетику держава вирішила через власну недієздатність: основні фонди обленерго – мережі – вже фізично зношені на 70-95% і потребують мільярдів вільних гривень. Однак, враховуючи розміри пакетів акцій загальною номінальною вартістю 231,414 млн. грн., які запропонував ФДМУ не доводиться розраховувати на залучення пристойних інвестицій. Інша річ, що виторг від продажу компаній може наблизити Фонд до виконання провального наразі плану приватизації-2006 (із необхідних 2,15 млрд. грн. до серпня ФДМУ наторгував лише 0,2 млрд.). “Фонду держмайна необхідно виконати план приватизації, а КГОКОР не готовий до продажу, тому ми вийшли з пропозицією до уряду продати невеликі пакети акцій енергокомпаній. При цьому підприємства й далі перебуватимуть під контролем держави – практично в усіх компаніях залишаться контрольні та блокуючі пакети”, – повідомила голова ФДМУ Валентина Семенюк.

На думку експертів, навіть якщо Кабмін схвалить цей перелік, на підготовку до приватизації об’єктів Валентина Петрівна витратить щонайменше півроку. Інше питання, що за цей період інтерес до продажу цінних паперів – у держави та придбання їх – в інвесторів – лише зростатиме. В першої – тому що до того часу ліквідність акцій суттєво побільшає (через неодноразове підвищення тарифів на електроенергію зростають грошовий обіг обленерго та їхній прибуток, що впливає на вартість цінних паперів). А щодо інвесторів, то навіть придбання незначних пакетів у тій чи іншій енергокомпанії може перетворити нинішніх міноритарних акціонерів на гравців із блокуючими пакетами, що дозволить блокувати на зібраннях акціонерів невигідні для них рішення.

Припущення, виявляється, справедливе для багатьох компаній. Наприклад, у “Волиньобленерго” Костянтинові Григоришину опосередковано належить 10,05% акцій. Якби він став власником пропонованих до продажу 15% і сконсолідував блокуючий пакет (25% + 1 акція), “Енергетичний стандарт” міг би блокувати рішення акціонерів щодо укладання/не укладання великих угод, зміни статуту, реорганізації тощо. Аналогічна ситуація в “Дніпрообленерго” (15,89% опосередковано контролює Григоришин), “Закарпаття-”, “Миколаїв-”, “Крименерго” (відповідно 10,53, 23,68 і 5,12% – Олександр Бабаков) тощо. З-поміж генеруючих компаній держава не ризикує дозволити блокування вигідних для себе рішень лише в “Західенерго”. У “Дніпроенерго”, “Донбасенерго” та “Центренерго” консолідація 25% +1 акція можлива.

/Львівська Газета/

 

22 вересня 2006р.