ДОРОГА МОЯ СЛОВ’ЯНКО…

З тебе писано ікони ... Хоч мінлива наша мода,

Та не згубиться ніколи чарівна слов’янська врода.

Вимита вона дощами, сонцем вибілена славно,

І несуть її нащадкам Либіді та Ярославни.

Зачудований до болю і не хочу інше слухать...

Знаю я: перед тобою світ знімає капелюха.

А всесильний дух кохання дарувала нам природа,

Не засохне, не зів’яне чарівна слов’янська врода.

Стріну вечором духмяним - ти несеш красу високу,

Дорога моя слов’янко, кароока, чорноброва.

(В.Крищенко)

З давніх-давен лунає по всьому світові слава про красу української жінки. Стрункі, кароокі українки не раз полонили серця іноземних гостей. Їм присвячували вірші відомі поети, їх змальовували на своїх полотнах першо-класні художники, мелодію до їх солов’їних пісень писали всесвітньо відомі музиканти.

Та не одною красою славиться українська жінка. Її мудрість не раз перемагала хитрощі лютих загарбників. Яскравим, а головне – знаним на весь світ є приклад хороброї Роксолани, яка своїм розумом змогла підкорити цілу мусульманську країну. Так, де тільки немає згадок про наших україночок, по всьому світові вони царювали і прославляли свою батьківщину – Україну. Навіть у Франції досі згадують українську княгиню Анну Ярославну, за ініціативою якої було збудовано багато храмів і, взагалі, праця якої внесла в католицтво Франції неоціненний вклад. Таких прикладів багато і описувати всі не буду, за мене це вже зробили відомі історики.

Мудрість і врода – ніщо без любові, а любов завжди жила в серцях українок. Саме з їх любов’ю козаки перемагали, боролися і саме ця любов робила їх майже безсмертними.

Але в житті жінок були не тільки краса, мудрість і любов, а й чорна тяжка робота на панщині та безліч інших труднощів. Згодом війна, революція, голодомор, потім знову війна і не легші роки післявоєнної кризи. На плечі беззахисної жінки лягли смуток, біль, постійні випробування. Жінки втрачали дітей, залишались без чоловіків, рідних, і одному тільки Богові було відомо, де вони знаходили у собі сили, щоб вижити і жити далі.

Постійний страх за життя, втома зробили жінку грубою, душевно стійкою. Ні, вона не втратила доброти, ніжності, не розучилась любити; просто вона навчилась обороняти себе і своїх близьких. Друга Світова війна зробила надзвичайну революцію в духовному світі жінки і народилася нова – жінка-лідер.

П’ятнадцять років вже існує незалежна Україна, створюючи свої закони, захищаючи свої інтереси. Паралельно на тлі цієї нової України існують жінки з їхніми проблемами, турботами. Та вони вже не такі, як п’ятнадцять років тому; вони, як і Україна, змінилися, і так, як колись Україна, намагаються стати незалежними. Зараз і ідеал жінки зовсім інший. Тепер цінується жінка-лідер, жінка – володарка своєї долі, сталева леді з інстинктами левиці і сильна душею.

За пройдені роки влада України зробила багато чого для жінки: видала нові закони, створила нові установи.

Проте життєвий досвід доводить, що в Україні закони пишуться лише на папері заради її престижу як правової країни, але насправді, в реальному житті вони не діють. Окрім того, лякає і те, що навіть стаття 24 Конституції України ("Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї...") в державі не виконується, і це підтверджує проста життєва статистика. Як же може процвітати Україна, якщо найбільша її половина (жінки складають понад 50%) має такі проблеми?

Що ж треба для вирішення проблеми реалізації потенціалу ділової жінки в Україні? По-перше, треба, мабуть, змінити саме суспільство та його погляди на життя. По-друге, навчити жінку не боятися використовувати права, що надані їй урядом України. В давнину мудрі говорили: "Початок вирішення проблеми полягає у вирішенні її у самому собі".

Під час виборів дуже часто порушується питання про недостатню кількість жінок у Верховній Раді. Чи потрібні жінки у політиці взагалі і у Верховній Раді зокрема? На мою думку, потрібні. Чи буде Україна правовою країною, коли більшість її громадян (жінки) у державі майже нічого не вирішують? Як може йти мова про вирішення проблем жінок, якщо відсоток представників жіноцтва є несуттєвим у прийнятті рішень? А проте подивимося на таку розвинуту країну світу, як Англія: нею править жінка! То що це – збіг? Чи все-таки жінки кращі господині? Висвітлюючи це питання, я хочу довести, що жінки нічим не гірші за чоловіків і мають цілковите право вирішувати долю України.

Як бачимо, теоретично жінки більш придатні для політики, більше розуміють суспільство. На мою думку, жінок повинно бути більше у законодавчих органах влади, а чоловіків – у виконавчих. Суспільна думка про те, що жінкам в політиці не місце, дуже схожа на давній стереотип щодо жінки-водія. Хоча ми всі знаємо, що жінки-водії нічим не гірші за чоловіків-водіїв, а навпаки: більш уважні, рідше трапляються за кермом у нетверезому стані. Отже, може і в політиці вони нічим не гірші за чоловіків, а може чоло-віки просто бояться визнати це.

А взагалі, на питання, хто інтелектуальніший – чоловіки чи жінки, – я відповіла б так: як правило, для високого рівня інтелекту потрібні самостійність та впевненість у собі, але з самого народження дівчата звикають постійно залежати від когось, і це є перешкодою в інтелектуальному розвитку. Так, наприклад, дівчаток у дитинстві більше пестять, довше тримають на руках, більше приділяють уваги; дівчата весь час відчувають чиєсь тепло та звикають до постійної залежності від когось. Їх змалечку привчають бути більш спокійними, крім того, у кімнаті хлопців завжди великий вибір іграшок, а у дівчат іграшки одноманітні, здебільшого це ляльки. А пізніше, коли дівчата йдуть до школи, вони наштовхуються на проблему більшого авторитету хлопців серед вчителів, особливо у галузі фізико-математичних наук, і дуже часто чують від учителів: "Ти дуже самовпевнена, у тебе можуть бути проблеми у відносинах з хлопцями!". А коли дівчата підростають і стають жінками, у них з’являється сім’я, діти, що різко знижує можливість їх інтелектуального росту. Роздуми на цю тему є майже невичерпними, але це зовсім інша тема.

Підсумовуючи, хочеться сказати – є чимало переконливих фактів, що жінки мають право вирішувати долю українського суспільства.

Як писав класик: "В усіх істот, що живуть на землі, самиця завжди небезпечніша за самця". Жоден чоловік не захищатиме своїх дітей з такою самовідданістю, як жінка. Думаю, що жінки більше цікавляться майбутнім, ніж чоловіки, тому що вони думають про світ, в якому житимуть їх діти. Дивлячись зараз на українських жінок, я розумію, що їхнє майбутнє в їхніх руках, тому що правову війну жіноцтва вже майже виграно.

Дарина СЛОВ’ЯН
трибуна

 

08 березня 2007р.