БУДІВНИЧИЙ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

Степан Росоха належить до найпомітніших громадсько-політичних і культурних діячів Закарпаття 30-х років ХХ ст., будівничих Карпатської України.

Народився 27 травня 1908 р. у с Драгово Хустського району в сім’ї Олени (з родини Роман) та Юрія Росохів. Початкову освіту здобув у рідному селі, вчився у Державній реальній гімназії у Берегові, з вересня 1930 р. – на філософському факультеті Карлового університету у Празі, склавши там державний іспит з української мови і літератури та одержавши диплом з правом викладання в середніх школах. Одночасно навчався на юридичному факультеті Українського Вільного Університету у Празі. У 1937-1940 рр. – на відділі журналістики у Празькій школі політичних наук. До середини березня 1939 р. проводив активну громадсько-культурну і політичну діяльність на Закарпатті, у травні 1939 р. поселився у Празі. У травні 1945 р. відбув до Німеччини (м.Регенсбург), а у січні 1949 р. виїхав до Канади, поселився у м.Торонто, де і завершив свій земний шлях.

Національна свідомість формувалася у підлітка і юнака в Берегівській гімназії. Саме у ній він пройшов школу Пласту, засновниками якого там були професори Андрій Дідик і Корнило Заклинський, школу української історії та історичної пам’яті – під впливом професора Василя Пачовського, школу "Просвіти", ініціюючи заснування просвітянських читалень у селах Хустського району, школу тверезості і здорового способу життя, ставши під впливом професора о. Кирила Феделеша активним членом протиалкогольного і протинікотинового товариства "Тверезість".

С.Росоха взяв діяльну участь у підготовці і проведенні І з’їзду народовецької молоді Підкарпатської Руси в Ужгороді 7 липня 1929 р., де було прийнято ухвалу, в якій зазначалося: "Проголошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, є частиною великого українського народу і що наша мова та наша література була, єсть і буде тота сама, що наших братів з тамтого боку Карпат". У 1932 р. був серед засновників філії "Просвіти" у Празі. Під час навчання у Празі входив у Союз Підкарпатських руських студентів, а в 1932-1934 рр. очолював цю спілку. Брав участь і в заходах греко-католицької церкви, був секретарем товариства Св. Василія Великого, головою товариства Українських католицьких студентів у Празі. Саме у празький період С.Росоха став активним учасником українського націоналістичного руху і чільним провідником цього руху на Закарпатті.

Молодий громадський діяч входив до складу оргкомітету ІІ з’їзду української (народовецької) молоді Закарпаття, який з великим суспільним піднесенням і за участю значної кількості людей (близько 10 тис.), в основному молоді, відбувся 1 липня 1934 р. в м. Мукачеві. З’їзд відіграв визначну роль в національному усвідомленні молоді і став, по суті, провісником творення Карпатської Січі.

Степан Росоха був серед засновників Організації Української Національної Оборони у вересні 1938 р. в Ужгороді, брав дієву участь в евакуації державних і громадсько-культурних установ з Ужгорода до Хуста у першій декаді листопада 1938 р., з часу реорганізації в Хусті Української Національної Оборони в Організацію Національної Оборони "Карпатська Січ" (ОНОКС) був членом Головної команди з обов’язками референта преси й інформації та ідейно-політичного виховання, а також зв’язковим старшиною з урядом Карпатської України. Своєрідним маніфестом для карпатських січовиків стала доповідь С.Росохи на І з’їзді Карпатської Січі 4 грудня 1938 р. "Творім збройні сили народу".

Він також увійшов до проводу заснованої 18 січня 1939 р. партії Українське Національне Об’єднання (УНО) та до списку УНО по виборах до Сойму Карпатської України. 12 лютого обраний депутатом (послом) Сойму, а 15 березня 1939 р. на засідання І Сойму – заступником голови Сойму Карпатської України професора Августина Штефана.

Відразу після закінчення Другої світової війни виїхав у м. Регенсбург (Баварія), де брав активну участь у громадському житті української еміграції. Активно включився в громадсько-політичне життя і по переїзді в Канаду (Торонто).

Чимало зробив Степан Росоха на ниві журналістики та видавничої справи. Ще у збірнику "Історія Підкарпатської Руси в оповіданнях" (1924 р.) було поміщено шість оповідей гімназиста С.Росохи. З 1922 р. він дописував до журналу "Наш рідний край" та додатку до нього – "Віночок для підкарпатських діточок". У 20-і роки друкувався і в журналі "Пчілка" та газеті "Свобода", а в 1927-1929 рр. редагував у Берегівській гімназії журнал "Берегівський Пластун".

У 1933 р. С. Росоха заснував і редагував журнал "Пробоєм", який відігравав важливу роль у формуванні української самостійницької і соборницької думки як серед молоді Закарпаття, так і молодої порослі інших земель (Галичини, Чехії, Словаччини, Польщі). У 1944 р. гестапо закрило журнал, а видавця і редактора разом з дружиною Єлизаветою кинуло до в’язниці на Панкраці в Празі, а потім у концтабір в Терезині…

У вересні 1938 р. почав видавати тижневик "Наступ", який, по суті, був органом Української Національної Оборони в Ужгороді, а з листопада цього ж року – в Хусті. Виходив і додаток до нього – "Карпатська Січ" як орган ОНОКС. "Наступ" як орган української націоналістичної думки видавався у Празі до січня 1944 р.

У 1952 р. Степан Росоха стає головним редактором тижневика "Новий шлях" – найпопулярнішого газетного видання Українського Національного Об’єднання та інших українських організацій Канади, а в 1960 р. – редактором і видавцем тижневика "Вільне слово".

С. Росоха був упорядником і редактором збірника "Карпатська Україна в боротьбі" (Відень, 1939 р.). 1949 р. у Вінніпегу видано його книжечку "Сойм Карпатської України" – першу з найбільших праць про цю пам’ятну в історії Закарпаття подію.

Публіцистична спадщина С.Росохи потребує спеціального дослідження, оскільки статті його розкидані по різних виданнях світу. Підкреслимо тільки, що головними темами його публікацій були українська національна ідея, Карпатська Січ, державотворче будівництво в Карпатській Україні. За внесок в історичну науку у 1981 р. д-ра Степана Росоху обрано дійсним членом Української Вільної Академії Наук (УВАН), а у 1982 р. – дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка (НТШ).

Помер 1986 р. у Канаді, де й похований.

Павло ФЕДАКА, кандидат історичних наук

Трибуна

 

16 червня 2008р.