Ужгородщина – інвестиційний рай?

Ужгородський район вже сам по собі має багато переваг: наявність обласного центру, кордону з двома країнами Європи, привабливі туристичні ресурси. Район, на відміну від інших регіонів краю, не потребує дотацій і вже сам є донором. Тут розташовані більшість головних наповнювачів крайового бюджету – іноземних інвесторів. Тому, як-то кажуть, вся надія в області саме на цю місцевість. Це відзначила й Експертна Рада "Лідера року-2008", яка після Великоберезнянщини цього разу відвідала саме Ужгородщину. До цього прес-туру приєдналися і журналісти місцевих електронних та друкованих ЗМІ.

На початку нового століття на Ужгородщині успішно діяла зона вільної торгівлі, яка давала багато привілеїв іноземним інвесторам. Саме завдяки їй в районі з’явилися "Єврокар", "Джейбіл-сьоркіт", "Ядзакі-Україна". З припиненням цих пільг підприємства, попри всі гучні заяви, залишились працювати. А разом з тим з’явилися і нові.

З 2006 року в селі Сторожниця запрацював завод "Голден Фудз", який виробляє чіпси, снеки, сухарики. Інвестор - з Греції. Колись заснували фірму саме там, тепер мають декілька заводів у Східній Європі, зокрема два в Україні. Один – на Ужгородщині, ще один - в Дніпропетровську. За словами заступника генерального директора фірми Карміса Сотіріса, останній теж хочуть перевозити в Сторожницю. В селі буде відкриватися нова лінія продукції. Завдяки цьому кількість робочих місць становитиме 180, що вдвічі більше за теперішню цифру. Хоча пан Сотіріс скаржиться, що на Ужгородщині нема достатньої кількості робочої сили і доводиться запрошувати людей з інших районів. Важко звикнути інвестору і до нашого ринку, особливо до місцевої дистриб’ютики та логістики. Продукцію ж розповсюджують переважно на українському ринку. Загалом, сума інвестицій становить 3 млн. євро, планується вкласти ще 4 в наступному році.

Проте в Ужгородщину вкладають гроші не тільки іноземні інвестори, але й вітчизняні. В селі Часлівці менше ніж півроку функціонує завод української фірми "Консервіс-Трейд" з виробництва консервованих продуктів. За сезон планує випускати 10 млн. умовних банок консервованих огірків та помідор. До речі, за словами директора з економічних питань Віктора Поповича, всі овочі вирощені на полях Закарпаття. Продукція реалізовуватиметься переважно в Росії. Робочу силу також важко приманити – адже поруч потужні конкуренти "Ядзакі" та "Джейбіл". Тому доводиться залучати людей з інших районів.

Величезний потенціал в Ужгородському районі полягає також у використанні термальних джерел та будівництві санаторіїв. Наприклад, село Добронь розташоване на вулканічному зламі, тому має джерела, схожі з тими, що є в Карлових Варах. Проте там ще має з’явитися інвестор, а ось в Нижньому Солотвині вже функціонує потужний санаторний комплекс "Термал стар". Тут проводять лікування на основі термальних джерел: басейни, перлинні та вуглекислі ванни, проводять озокеритотерапію та фізіотерапію. Також для відпочиваючих побудований готель прямо біля лісу. Загальна площа комплексу – 10 га. "Термал стар" працює вже півтора року і планує тільки розширятись. Наразі комплекс здатний оздоровити близько 140 чоловік. Щоправда, лікування тут – не з дешевих. Доба перебування в готелі – від 300 до 900 грн. Це не рахуючи цін на лікування – від 10 грн. за фізіотерапію до 200 за годину в сауні чи басейні. За словами керівництва комплексу, сюди приїздять відпочивати люди з Росії, України, зокрема з Донеччини. Зрозуміло, що на такий грошовитий контингент і розрахований комплекс.

Великий туристичний потенціал в селах Невицьке, Середнє. За словами заступника голови Ужгородської РДА Анатолія Черниченка, вже є інвестори, які готові вкласти гроші в цю місцевість. Перспективною є лижна база на Плішці, яка наразі належить Ужгородському національному університету. По ній вже ведуться переговори з деякими компаніями.

Загалом, за словами пана Черниченка, в районі більшого розвитку потребує сільське господарство. Планується з часом побудувати м’ясо-ковбасний цех та запустити виробництво компотів. Тоді буде закрито питання по всіх основних продуктах для жителів району.


Заступник голови Ужгородської РДА висловлює надію, що з такими темпами район зможе стати повністю фінансово автономним, якщо кошти зможуть залишатися в краї. Вже багато сіл є донорами для інших районів – Оноківці, Тарнавці, Холмок. З цього і виникає проблема. Анатолій Черниченко повідомив, що деякі сільради, які є інвестиційно привабливими, вже не хочуть ні з ким говорити. Для них вже, як кажуть, досить, тому не поспішають виділяти земельні ділянки і налагоджувати контакт з новими інвесторами. Це стосується і робочої сили. На Ужгородщині вже працює 6 тис. робітників з інших куточків Закарпаття. Тому місцевий працівник вже не погодиться на середні умови праці. Через це району не вистачає робочої сили.

Денис ФАЗЕКАШ, газета "НЕДІЛЯ"

 

26 вересня 2008р.