ТИМ, КОМУ ПОКИ ЩО ПОЩАСТИЛО…

Не пройшло і місяця, як випадково "надибали" на ужгородському сайті заяву-відповідь від прокуратури Закарпатської області з приводу публікації. Виявляється, прес-служба цієї державної установи повідомляє, "..що наведена інформація ( публікація в газеті "Трибуна" – авт.) щодо застосування зброї працівником прокуратури не знайшла свого підтвердження".

Чому саме "надибали" на цю заяву. Та тому, що вказаний ужгородський Інтернет-ресурс в колі місцевих журналістів відомий під назвою "дибалайновий". Таку назву він отримав за прізвищем автора та стилем публікацій. Той наш "колега" вже давно змінив неприбуткове перо на бізнес, який не лише приносить прибуток, але й зробив автора відомим в обласному центрі завдяки скандалам та судовій тяганині навколо самозахоплення землі та незаконного будівництва. Взагалі-то, цей "лайн" власник використовує в основному для обливання брудом міської влади обласного центру та особисто мера Ужгорода. Ну, не подобається йому міський голова і крапка. Підтвердженням тому є категоричний зміст заголовку того "лайна" на кшталт: " Прокуратура Закарпаття заявила, що газета ужгородського мера вкотре збрехала". Особливо твердження: "газета ужгородського мера вкотре збрехала". Звичайно, за краще було б зробити, як радить народна мудрість: не чіпати те "лайно", бо воно почне…

Та бажання бути адекватно-коректним до оприлюдненої нехай і у такий спосіб заяви колег із прес-служби обласної прокуратури, які, власне, в тексті заяви не сходять до брутально-лайливих тверджень на адресу нашої газети, взяло гору. Проте, відверто кажучи, якось підозріло виглядає з точки зору реалізації піар-акції фаховий підхід колег з прес-служби прокуратури у підборі саме "дибалайна" як джерела поширення інформації. Хоча кожному журналісту відома роль заголовку, під яким той матеріал реалізують. Тому навіть не дивно, що зазвичай такі заяви-відповіді з приводу публікації надсилають, в першу чергу, до газети, яка ту інформацію опублікувала. Та стосовно поширення повідомлення прес-службою у такий спосіб прийнято резюмувати: " Хто би сумнівався…".

Так от, про сумніви. Щоб краще зрозуміти, звідки підозра у щирому бажанні прокуратури розібратися у фактах, вважаємо за потрібне довести до загалу, для порівняння, те, під яким кутом розглядали події, викладені у публікації в прокуратурі. Для цього вартує процитувати ту частину заяви, де прокуратура твердить, що не знайшла підтвердження фактів, викладених у публікації "Зустріч із слідчим прокуратури пряма дорога до… лікарні".

Виявляється, що: "Згідно з наказом прокурора області від 20 січня 2009 року та відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, було проведено службове розслідування обставин, викладених у цій статті.

Повідомляємо, що наведена інформація щодо застосування зброї працівником прокуратури не знайшла свого підтвердження.

Зокрема встановлено, що в ніч з 9 на 10 січня дійсно відбулася бійка біля кафе „Фаст-фуд” по вул. Минайській. Її ініціаторами стали троє молодиків, котрі, як засвідчив протокол медичного огляду, перебували у стані алкогольного сп’яніння. Спровокувавши конфлікт, вони повалили на землю гр. А., котрий щойно купив собі хот-дог, і почали наносити йому удари руками і ногами. З метою самозахисту, останній зробив кілька пострілів у повітря з пістолету для відстрілу гумових куль, на який (згідно інформації начальника ВІТ ГУМВС України в Закарпатській області) мав дозвіл.

Згаданий у статті працівник прокуратури жодним із видів зброї не володіє, а став учасником інциденту, намагаючись захистити друга – гр. А., на якого вчинили напад. Йому вдалося затримати одного із молодиків до приїзду працівників міліції. Інших двох, які втекли з місця події, знайшли трохи пізніше.

Слід зазначити, що потерпілий гр. А. і на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Ужгородської ЦМКЛ.

Дослідчою перевіркою даного факту займається Ужгородське міське управління внутрішніх справ, яким буде прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Прес-служба прокуратури Закарпатської області".

Якщо вірити заяві з прокуратури, то спортсмени-футболісти: "…перебували у стані алкогольного сп’яніння. Спровокувавши конфлікт, вони повалили на землю гр.. А., котрий щойно купив хот-дог, і почали наносити йому удари руками і ногами. З метою самозахисту, останній зробив кілька пострілів у повітря".Стоп, про що це! А, так це про алкоголь та удари руками ще й ногами. Уяви, читачу, якої сили удари в нозі футболіста, якщо після цього потерпілий гр.А. потрапляє аж у неврологічне відділення. Правда, ніяк не зрозуміло, чому нападники після того "футболу" опиняються в травматології і нейрохірургії з чисельними травмами рук, паху та голови ? Далі більше.

Не ясно, яким чином після пострілів потерпілого у повітря двоє спортсменів все таки потрапили до лікарні з важкими травмами. Щоб краще зрозуміти, як таке сталося, повернімося до оспорюваної прокуратурою публікації : "Однак чотири постріли зробили свою чорну справу. Наші ужгородські любителі відпочинку на дискотеці, замість нічних танців, опинилися в лікарні: один в обласній нейрохірургії з забоєм головного мозку, а інший – в міській лікарні з вогнепальним пораненням у пах та зі зламаною від кулі рукою". Виникає запитання: хто стріляв у потерпілих футболістів? Постраждалий, за твердженням прокуратури, "бахав" лише у повітря. Звичайно, можна запропонувати якусь уфологічну версію про НЛО, від якого ті гумові кулі рикошетили, бо інакше виникають проблеми з законами балістики.

Відрадно, що прокуратура хоча б не заперечила факт участі її працівника у бійці. Однак, на жаль, суттєво заплутала факти, які мали місце не лише під час інциденту, але й опісля.

Єдине, що втішає, якщо вірити заяві прес-служби прокуратури, те, що: "Згаданий у статті працівник прокуратури жодним із видів зброї не володіє". Та в згадуваній публікації газети твердження про те, що вказаний працівник прокуратури "володіє" зброєю, немає навіть натяку. Тому, як говорять в Одесі, між "мав при собі" і "володіє" є велика різниця. Кому-кому, а прокурорам про це добре відомо.

Тому вартує ще раз нагадати слушну пропозицію з минулої публікації:

"За таких обставин для безпеки громадян та оточуючих вартує видавати прокурорським працівникам разом зі зброєю і великі нагрудні "бляхи" з люмінесцентним написом "Прокурор".

У такому випадку, без сумніву, будь-хто при здоровому глузді навіть не подумає наблизитися до "спокійно відпочиваючого" прокурора. Вартує потурбуватися і про людей з обмеженими фізичними можливостями. Для сліпих та глухих можна подавати ще й звукові та світлові попередження. Ну а хто не зрозумів, тому до лікаря".

А стосовно заяви, то журналісти вже тоді висловлювали побоювання відносно об’єктивної оцінки події: "З достовірних джерел відомо, що прокуратура у будь-який спосіб намагається "зам’яти" інцидент із застосуванням зброї працівником прокуратури, в результаті якого молоді спортсмени-футболісти ще не скоро зможуть займатися спортом. Як водиться, прокуратура своїх не "здає" і відповідати працівник прокуратури за злочин не буде".

Де тут правда, а де ні, краще знають ті, що вже мають гіркий досвід зустрічей з прокурорами за межами службових кабінетів, та ті, кому поки що пощастило...

Принагідно згадаймо заяву обласної прокуратури щодо минулорічних лютневих подій з захопленням приміщення мерії обласного центру – спецназом. Тоді обласна прокуратура також резюмувала, що проведеною перевіркою такі факти взагалі не мали місце і їм про це нічого не відомо.

Трибуна

 

12 лютого 2009р.