Малі ГЕС: більше плюсів чи мінусів?

Про 300 міні-гідроелектростанцій мова не йде

Міністр на прес-конференції в Ужгороді заявив: "На жаль, у питанні будівництва малих ГЕС часто більше політики, ніж здорового глузду. Ми побували на одній із таких споруд у Перечинському районі. До слова, поряд із нею знаходиться величезне форелеве господарство – напевно, найкращий приклад того, що це може співіснувати. Технологічно все зроблено так, що шляхи проходу риби залишилися в природному стані. Міні-ГЕС виробляє електроенергію, не завдаючи шкоди довкіллю. Тож у цьому питанні треба відкинути політику, чиїсь інтереси, і зосередитися на користі для регіону, бо потенціал дійсно великий. За попередніми даними, Закарпаття, в принципі, може повністю забезпечити себе електроенергією за рахунок малих ГЕС". О. Проскуряков також повідомив: вони обговорювали пропозицію про поєднання відповідної програми й пілотного проекту, де можна б врахувати й аспекти, що турбують громадськість, показати всі плюси й мінуси й зрештою дійти до спільного рішення.
Щоправда, поки конкретного проекту нема, принаймні так каже начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов. А раніше голова ОДА Олександр Ледида заявляв, що масового будівництва малих ГЕС на Закарпатті не буде, хоч зараз ми забезпечені своєю електроенергією всього на 7%. Ті 300 з гаком об’єктів, із яких і почався резонанс, означали тільки потенційні місця розміщення. Наразі ж, як повідомив начальник управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Віктор Лукеча, в області за 3 останні роки впроваджені лише 3 (!) проекти з виробництва "альтернативної" електроенергії: у 2011-му ввели в експлуатацію малу ГЕС у селі Красна Тячівського району потужністю 0,8 МВт, у 2012-му – в с. Тур’я Поляна на Перечинщині на 1,05 МВт; тоді ж запрацювала сонячна електростанція у Ратівцях на Ужгородщині потужністю 5,4 МВт.
Перший заступник голови ОДА Ігор Свищо вважає, що освоювати енергію наших річок та інші альтернативні види потрібно й надалі, але тільки узгоджуючи всі необхідні моменти з екологами, водниками, рибнаглядом тощо. Утім, він наголошує: крім ризиків, про які стільки говорять, мала гідроенергетика несе й позитив. Наприклад, регулює паводки, котрі завдають чимало збитків Закарпаттю: під час водопілля водосховища збирають надлишок води, а пізніше поступово її спускають. До того ж власники станцій зобов’язані щороку запускати мальків у водосховища, а це теж плюс. "Якщо ми хочемо залучати інвестиції, створювати робочі місця, наповнювати місцеві бюджети, розвивати депресивні райони – не можна всього боятися. Просто слід прорахувати ризики й вивчити досвід інших", – переконує Ігор Йосипович.

Сучасні технології дозволяють знайти оптимальні варіанти реалізації проектів міні-ГЕС

Безперечно компетентним у питаннях енергетики є Василь Ковач, народний депутат України, голова підкомітету ВР з питань енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії, отож ми поцікавилися його поглядом на проблему. "За рік Закарпаття споживає понад 2 млрд. 200 млн. кіловат-годин, а виробляє – 130 млн. І потреби населення постійно зростають. Тому тема використання альтернативних джерел енергії є актуальною, – каже В. Ковач. – Сучасні технології та європейський досвід дозволяють знайти оптимальні з точки зору мінімізації впливу на навколишнє середовище варіанти реалізації проектів міні-ГЕС. Зокрема це влаштування водозаборів без накопичувальних резервуарів, робота станції тільки відповідно приходу води з зовнішніх водотоків, сезонна зміна величини залишкової та санітарної витрат згідно з природними потребами ріки, використання екологічно чистих матеріалів та виконання будівельних робіт із мінімальною зміною ландшафту тощо. Варто зазначити, що будівництво малих ГЕС є надзвичайно доцільним поблизу віддалених гірських населених пунктів для покращення якості та безперебійного постачання електроенергії.Гідропотенціал Закарпаття найбільший в Україні, і не використовувати його неправильно. Інше питання – як це робити. Без сумніву, не може йти мова про будівництво в краї сотень малих ГЕС. Однак зведення 30-40 у перспективі було би прийнятним. Проте найпершим кроком має стати широка інформаційна кампанія серед населення. І приймати рішення про будівництво міні-ГЕС можна тільки після консультацій із фахівцями, роз’яснення людям усіх нюансів роботи малої гідроенергетики та вивчення громадської думки".
Богдан Кинів, депутат і голова постійної комісії з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій Закарпатської облради, теж наголошує: ніхто й ніколи не побудує на території краю сотні гідроелектростанцій. "Зо три десятки у далекій перспективі – може, але й це величезні інвестиції. Однозначно, що при спорудженні міні-ГЕС треба враховувати всі сторони медалі. Завдати якомога меншої шкоди природі реально, головне – дотриматися при спорудженні всіх вимог чинного законодавства. І паралельно контролювати процес повинна місцева громада. А тим, хто категорично проти таких джерел електроенергії, треба не тільки критикувати, а запропонувати розумну альтернативу. А яка вона – атомні електростанції? Хіба це краще? Чи, може, переконати населення відмовитися від споживання електроенергії? Заборона тільки заради заборони – нонсенс, це просто самопіар", – вважає Богдан Кинів.

У чому ризики?

Чому ж громадськість так насторожено ставиться до проектів щодо побудови міні-ГЕС на Закарпатті? Олег Лукша, директор Міжнародного інституту людини і глобалістики "Ноосфера" й заступник голови Громадської ради при Закарпатській ОДА, каже: "Сучасні дослідження про малі ГЕС в Австрії, Швеції та Німеччині, зокрема в Альпах, де їх найбільше, вже не вважають малу гідроенергетику відновлювальним джерелом енергії, як, до прикладу, енергію вітру, сонця тощо. Малі ГЕС – особливо в верхів’ях гірських річок – певною мірою небезпечні для природи, бо загрожують зміною гідрорежиму. Якщо йдеться про будівництво гребель, то високо в горах над населеними пунктами доведеться створювати водосховища, загати яких може прорвати. При так званих дериваційних міні-гідроелектростанціях частину води відводять у трубу, як це зробили в Тур’ї Поляні на Перечинщині. У періоди бездощів’я вода з труби працюватиме на турбіни, а природне русло? Ризикує всохнути. А це може обернутися зміною природного середовища, зникненням риби. Недарма в період Чехословаччини й навіть СРСР вчені застерігали від негативних наслідків розміщення малих ГЕС у верхів’ях гірських річок, і їх будували лише в низинній течії. І не більше двох десятків на ціле Закарпаття!"
Олег Лукша переконаний, що інвесторів до будівництва малих ГЕС абиде, лиш би побільшим був перепад води, підштовхує голий економічний інтерес: "Адже уряд у 2009-му ввів "зелений тариф" для виробників електроенергії з відновних джерел: їм виплачують із Держбюджету за кожен кіловат майже у 4 рази більше, ніж платимо ми. Ось і все. Це при тому, що Україна має надлишки електроенергії, майже п’яту частину якої продає за кордон".
Олег Васильович каже, що не заперечує категорично ідею побудови міні-ГЕС на Закарпатті, але потрібно чітко дотримуватися законів. Перш за все, має бути випереджаюче планування. Потенційні місця для ГЕС слід визначати, виходячи з енергетичних потреб, екологічних обстежень і громадських обговорень. "Інтереси громади обов’язково повинні враховувати. Адже насправді малі ГЕС мають мізерний енергетичний потенціал, не дають великої кількості робочих місць", – підсумовує керівник "Ноосфери". І додає: Громадська рада при Закарпатській ОДА пропонує перейти до відкритих діалогів із владою через цикл круглих столів.

Перший із них на тему "Мала гідроенергетика Закарпаття: що і як можна, а що – ні" відбудеться 10 квітня в малому залі облпрофради о 15.00.

Мирослава Галас, "Закарпатська правда

 

08 квітня 2013р.