Передсвяткові роздуми з Закарпаття

четвер, на Миколи, випадково стала свідком розмови між двома літніми жіночками (стояли на зупинці автобуса, і я поряд). Одна скаржилася на якусь знайому: "Уявляєш, Ірина, котра в райкомі партії робила, в неділю в церкві на службі була! Чи пригадуєш, як вона нас "ганяла" в радянські часи, щоб, не дай Бог, десь не почути, що хтось перехрестився, а не те, що до церкви зайшов… А тепер така богобоязненна, що аж гай шумить…"

 

Я послухала, похитала головою й подумала собі: от, знайшли чим перейматися! Та слава Богу, що ходять до церкви, що навертаються ті, котрі свого часу відверталися від віри, хоча, якщо відверто, може, й не відверталися, а час був такий, коли й словом не дозволялося прохопитися про щось святіше для кожного, ніж комунізм та п’ятирічка...
Загалом помічаю, що все більше молоді останнім часом навертається до релігії, до віри, до тих традицій, якими жили наші діди-прадіди. Ось одна молода родина тримає піст, поряд сусіди, молоді люди, також намагаються дотримуватися його, інші – щонеділі на службу Божу до церкви ходять... І якось тепліше на душі від цього стає, від усвідомлення того, що чим більше будуть навертатися й слухати слово Боже, тим більше добра можна до суспільства загалом донести – бо ж у тих заповідях, у молитвах тільки добро й любов до ближнього. Те, чого так бракує в наш час суцільних новин-жахіть...
...Може, це й неправильно з точки зору конкретної віри, але ми в своїй родині намагаємося дотримуватися і православного, і римсько-католицького обряду: спочатку до наших діток приходить Мікулаш із подарунками (тут Угорщина поряд, тож йому недалеко йти – пояснюємо малюкам), потім з’являється добрий український Миколай, відтак молимося 24-го на католицький Святвечір і колядуємо на Різдво 6-го січня... І так само – в дуже багатьох закарпатських родинах. Може, священики би за таке й висварили, а як на мене, нічого поганого: збирається велика родина, разом помолиться, повечеряє, у теплих спогадах та розповідях старших проведе веселий вечір... З колядою завітаємо до друзів – теплі взаємини додадуть часточку добра до загальносвітового балансу... Прийде Святий Миколай двічі – у дітей тільки ще більше закріпиться віра в свято та традиції, які, напевно, підтримуватимуть у майбутньому й у своїх родинах...
Тому, не пригадуючи радянських часів і не загадуючи на майбутнє, – вірмо й тримаймося доброї сторони нині, коли так багато неспокою навколо. З наступаючими святами вас, читачі, добра, надії та щедрих подарунків від долі!

Наталія ПЕТЕРВАРІ, "Закарпатська правда"

 

22 грудня 2013р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів