Національний Ужгород досліджували вояж-прогулянкою

[b]Культурна діяльність[/b]
Перша екскурсійна зупинка біля Закарпатського обласного театру ляльок "Бавка", який у 20-х роках минулого століття був театром "Просвіти" в Ужгороді. Першим директор і режисером був корифей українського театру Микола Садовський. Зараз на стіні театру висить меморіальна дошка, яка засвідчує, що тут був режисером і директором М. Садовський з 1921 по 1923 років. Театр розпочав свою діяльність з визначної постановки першої української опери Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Це і сприяло зародженню професійного театрального українського життя в Ужгороді.
Спадкоємцем цього театру є Закарпатський обласний український музично-драматичний театр ім. братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Протягом 20 років будували нову будівлю для театру по другий берег річки Уж на вулиці Л. Толстого, і тільки в 1990 році він повністю туди переселився.
[foto]2014/01/27/DSCF1297.jpg[/foto]
[foto]2014/01/27/DSCF1298.jpg[/foto]
[foto]2014/01/27/DSCF1300.jpg[/foto]

[b]Освітня сфера[/b]
Далі екскурсанти попрямували до лінгвістичної гімназії імені Тараса Шевченка. Ім’я велико Кобзаря їй присвоєно дуже давно, ще в той час, коли вона була ЗОШ №1. Це засвідчує встановлений ще в радянські часи барельєф на стіні. Навчальний заклад вважається одним з найкращих не тільки в Ужгороді, але й в цілій області. Уже сьомий рік вона гідно носить статус гімназії, а також їй поталанило з відповідальним директорським і вчительським колективом. У навчальному закладі дуже добре поставлене викладання української та іноземних мов, зокрема англійської, тому й названа лінгвістичною гімназією. Також по вивченню англійської мови з гімназією конкурувала колись ЗОШ №3, яка є російською. Взагалі в Ужгороді у радянський час домінували україномовні школи, але частка російськомовних шкіл існувала (близько шести). Наразі в Ужгороді російськомовною школою залишилася тільки ЗОШ №3.
[foto]2014/01/27/gimn.jpg[/foto]

[b]Пам’ятні менументи[/b]
Наступна зупинка біля пам’ятника президента Карпатської України - Августина Волошина. Пам’ятник Герою України був встановлений у 2002 році тут на набережній Незалежності, авторами стали скульптор М.Михайлюк та архітектор П.Гайович. Августин Волошин - один з визначних педагогів, які формували українську націю в Закарпатті.
Крім того, в Ужгороді є ще один пам’ятник, який пов’язує нас з усією Україною. Це пам’ятник "Україна – визволителям", який встановлено 8 травня 1970 року на українсько-словацькому кордоні в честь 25-тої річниці перемоги над фашизмом, як подяка Української республіки своїм визволителям. На п’єдесталі стоїть статуя 11-метрового бронзового солдата-визволителя вагою в 19 тонн. Автори монументу-скульптури Іван Степанович та син Валентин Іванович Зноби. Такий самий пам’ятник стоїть на крайньому сході України у СМТ Міловому Луганської області.

[b]Знамениті вулиці[/b]
Іменем братів Михайла та Юлія Бращайків названо одну з центральних вулиць Ужгорода. Вони були одними з основоположників в Закарпатті товариства "Просвіта". Це були заможні люди, за професією адвокати. З іменем Михайла Бращайка пов’язане заснування і фінансування газети "Українське слово" у 1932 році. Газета стала однією з перших якісних видань, які виходили тоді на Закарпатті. Це зумовлено жанровим різноманіттям на сторінках часопису, особливо фейлетони на злободенні теми, які були дуже читабельними. Одним з авторів таких фейлетонів був Володимир Бірчак, який під псевдонімом Н.А. Коліні вів у газеті колонку фейлетону "На коліні".
Якщо пройтися тою чи іншою вулицею міста, то бодай кожна тісно пов’язана з Україною. Якщо взяти до уваги визначних діячів української історії чи української культури, то найбільші вулиці та проспекти носять їхні імена. Вулиця Михайла Грушевського – визначний історик, вулиця Тараса Шевченка – художник, письменник, поет, вулиця Августина Волошина – президент Карпатської України та багато інших.

[b]Чеська жандармерія[/b]
Далі екскурсанти покрокували набережною Незалежності до медичного факультету УжНУ. Мало хто звертає увагу, що в будівлі медфаку, за часів Чехословаччини була жандармерія, для якої спеціально було зведено будівлю. Чеська жандармерія займалася політичним контролем за політичною ситуацією в країні. Наразі будівля належить Ужгородському Національному університету.

[b]Мирні акції[/b]
У неділю біля Закарпатської ОДА проходила мирна акція, пов’язана із захистом демократії в Україні. Так ось, Ужгороду притаманні були подібні акції. Одна із найбільших маніфестацій, яка відбулася 17 жовтня 1937 року при першому крайовому з’їзді товариства "Просвіта". Тоді зібралось майже 30 тисяч осіб з різних куточків краю (тоді Ужгород налічував рівно стільки ж мешканців) під синьо-жовтими прапорами з пісенним супроводом. Із тої пори і почалися проводитися періодично такі маніфестації, особливо в радянський час.
У 1991 року наприкінці вересня біля Закарпатської обладміністрації проходила ще одна акція, яка тривала з 27 вересня по 2 жовтня. Активісти протестом і голодуванням вимагали відставки тодішнього керівника краю Михайла Волощука.
Також визначними і волелюбними відзначились маніфестації, які проходили наприкінці листопада 2004 року. Максимальна кількість людей тоді в Ужгороді налічувалось близько 10-ти тисяч маніфестантів, які колоною проходили центром міста, біля обласної адміністрації, транспортним мостом, проспектом Свободи та тяглась по інших вулицях міста.
Це була остання зупинка екскурсії "Ужгород український". Сподіваємось, що такі заходи будуть приваблювати більше ужгородців, адже ніколи не пізно дізнаватись і відкривати щось для себе нове, а особливо, якщо це пов’язано із містом, де ти проживаєш.
[foto]2014/01/27/oda.jpg[/foto]

Ярміла Гармасій для uzhgorod.net.ua

 

27 січня 2014р. -->