Закарпаттю не потрібні туристичні гроші?

Слободянюк прозвітував, як по лінійці: кількість туристів торік у області збільшилася на 27 %, обсяг наданих послуг підвищився на третину, сума одержаного прибутку зросла на 54 %, відрахування до бюджету збільшилися, порівняно з 2003 роком, на 3,7 млн. грн. Окрім того, торік в області розпочалося будівництво 20 кемпінгів, мотелів та баз відпочинку, реалізовувалися 10 інвестиційних проектів на суму понад 11,7 млн. доларів.

Тим не менше, начальник управління туризму та курортів ОДА так і не зміг пояснити, за яким принципом продавалися та приватизовувалися певні туристичні об??кти і чому комусь з меншими можливостями надавалася перевага перед ліпшими пропозиціями. Мовляв, ми поважа?мо наших, закарпатських бізнесменів. Повага повагою, однак окремі наші ніби ?закарпатські? бізнесмени взялися за роботу та й сіли, як то кажуть, на м?яке місце. Йдеться, зокрема, про славнозвісну гірськолижну базу ?Красія?, яка свого часу була одним з найліпших об??ктів для відпочинку як закарпатців, так і гостей області. Так ось, ?Красію? ?прихватизували?, а ?запустити? її в роботу забули... Нічого, зате за підсумками цього року виявиться, що область продала турпослуг ще на 30 % більше, а що ? ? ж що продавати....

******

Часи, коли зимова відпустка вважалася покаранням, давно минули. Все більше наших співвітчизників намагаються два тижні законного відпочинку провести влітку на морі, а іншу його частину присвятити зимі та лижам. Активний спосіб життя ввійшов у моду, сніжні траси перестали бути ареалом професіоналів та небагатьох любителів-екстремалів. Сьогодні гірські лижі досягли такої популярності, про яку їхні засновники не могли навіть мріяти. З просто при?много дозвілля вони поступово перетворилися на повноцінний відпочинок, поширений і доступний практично на всіх снігових вершинах світу.

А як же справи з гірськолижним туризмом в Україні? Візьмемо Закарпаття, що ? найбільш перспективним для розвитку ці?ї туристичної галузі в країні. Клімат, наявність різноманітних як за висотою, так і за рель?фом гірських вершин самі по собі виступають значним стимулятором для розвитку гірськолижних курортів. Якщо проводити аналогію з південним берегом Криму, то тут фактично неможливий дефіцит гірськолижних місць. Гори займають дві треті частини області, і практично на всій цій території можна будувати туристичні об??кти, тоді як Крим обмежений морською береговою ліні?ю завширшки щонайбільше кілька кілометрів.

Однак природні дані, як це нерідко бува?, нейтралізуються людським фактором. Незважаючи на численні запевнення чиновників про небувалий підйом регіональної туристичної галузі, реальне становище зимового (зокрема гірськолижного) туризму в області далеке від ідеального. ? це при тому, що гірськолижна ніша туристичної індустрії в області практично незаповнена, а загальнонаціональний туристичний ринок фізично не спроможний вмістити бажаючих відпочити в горах на лижах чи сноуборді. Згідно зі статистикою, щороку кількість "зимових" туристів зроста? приблизно на 15?20 відсотків. Один із офіційних представників західно?вропейської фірми-виробника гірськолижного спорядження (яка працю?, зокрема, й на український ринок) якось зазначив: "Це щось неймовірне. З кожним роком я все важче й важче задовольняю потреби ринку. У 2000 році продав двісті комплектів спорядження, у 2001 ? чотириста, у 2002 ? біля восьмисот, а в 2003-му ? дві з половиною тисячі". Подібний стан речей, здавалося б, мав стати вагомою причиною для інвестиційного буму в гірськолижній галузі. Насправді ж справи йдуть далеко не так просто. Сьогодні Закарпаття ма? всього близько десятка відносно сучасних гірськолижних баз. ?нші комплекси (таких близько сорока) ? це, як правило, профспілкові гірськолижні бази з підйомниками конструкції 30?40-х років минулого століття. У ?вропі, до речі, подібні механізми категорично заборонені для експлуатації через травмонебезпечність. За розвитком зимового відпочинку Закарпаття відста? від свого західного сусіда ? Словаччини ? приблизно на десять років, а різниця в обсягах інвестицій на даному напрямку просто величезна. Більше того, незважаючи на найвищий у країні відсоток гірської місцевості, Закарпаття відста? навіть від своїх українських сусідів ? львів?ян та івано-франківців. У чому ж причина такого стану речей, де той камінь спотикання, який не в змозі обійти навіть винахідливий вітчизняний підпри?мець?

Уже на перших етапах реалізації свого проекту потенційні інвестори стикаються з проблемами, вирішити які беруться лише найзапекліші чи найбагатші. У першу чергу це неминучі бюрократичні бар??ри, які доводиться долати будь-якому бізнесменові. Гірськолижні комплекси належать до переліку об??ктів, для будівництва яких необхідний дозвіл обласної комісії з попереднього узгодження місця розташування туристично-рекреаційних комплексів. Для цього виписана спеціальна процедура ? спочатку всі документи (узгодження з земельним відділом, відділом архітектури, транспорту і т. д.) збираються на рівні району і лише потім подаються в облдержадміністрацію. При цьому обласна комісія без посилань на конкретну нормативну базу вимага? надати генеральний план забудови території. Таким чином, виника? ризик номер один: підпри?мець оплачу? виготовлення генплану (вартість від 5 до 50 тисяч гривень) і... отриму? відмову комісії.

Але навіть схвалення обласної комісії зовсім не значить, що для проекту автоматично відкрита "зелена вулиця". Відповідний земельний відділ, незважаючи на попередн? погодження, цілком може відмовити у виділенні земельної ділянки з формальних причин. Деяким щасливчикам вдавалося вирішити й цю проблему, а згодом виявлялося, що для виділення землі під туристичний об??кт за межами населеного пункту необхідне рішення не районної, а обласної ради.

Дозвільні документи ? лише перший етап на довгому й тернистому шляху реалізації інвестиційного проекту. Після їхнього оформлення та виділення земельної ділянки підпри?мцеві потрібно знайти спеціалізовану фірму (з наявністю ліцензії) зі встановлення підйомника, а також зробити все можливе для забезпечення лояльності комісії при прийманні об??кта в експлуатацію. Крім того, державі необхідно компенсувати втрати земель сільськогосподарського призначення (залежно від квадратури фундаменту турбази та фундаментів під опорами підйомника), якими ? навіть гори. Якщо ж на шляху гірськолижної траси виявляться дерева, інвесторові можна лише поспівчувати, адже дозвіл на вирубку лісу, відповідно до законодавства, доведеться просити в депутатів Верховної Ради.

Нарешті, не варто забувати про проблемне питання оформлення землі під схил для катання. Як правило, така ділянка за земельним кадастром належить до пасовищ і перебува? в користуванні сільради чи конкретного фермерського господарства. Зимове користування землею поки що не провокувало конфліктів між балансотримачем і орендарем схилів, проте передбачливі господарі гірськолижних комплексів уже активно намагаються укласти довготермінові договори оренди землі для посезонного користування.

Усі перелічені вище проблеми належать до формальних чи бюрократичних. Крім них, ? ще й неформальні чи специфічно закарпатські. Виникли вони два роки тому, коли відповідальність за стан справ у області вкотре взяла на себе СДПУ(о). Як розповіли авторові цих рядків люди, що мали безпосередн? відношення до будівництва туристичних комплексів, абсолютній більшості інвесторів на обласній комісії відверто ставили умову: за безперешкодне проходження документації тільки на першому етапі необхідно переказати від двох до п?яти відсотків вартості проекту на розрахунковий рахунок одного з обласних благодійних фондів. Якщо врахувати, що середня вартість гірськолижного проекту становить 200?300 тисяч доларів, сума "благодійного" переказування виходить вельми солідною. Деякі підпри?мці, що давно зневірилися в чесності туристичного ринку, платили. ? це неважко довести ? варто лише простежити суми "благодійних внесків", переказаних реалізаторами проектів на рахунки фондів, які на Закарпатті прямо пов?язують із обласною виконавчою владою. ?нші платити відмовлялися і їхали з Закарпаття ні з чим. За останні два роки через подібну інвестиційну політику область втратила щонайменше десять туристичних проектів (у тому числі з будівництва гірськолижних комплексів), вартість кожного з яких становить від 150 до 400 тисяч доларів. Підпри?мцям, що відмовилися від "добродійності", довелося згортати діяльність, незважаючи на те, що за деякими з них стояли дуже солідні й впливові столичні корпорації...

? все-таки, попри формальні й неформальні перешкоди, гірськолижний туризм на Закарпатті розвива?ться. Да?ться взнаки нездоланне бажання вітчизняних підпри?мців заповнити одну з найбільш прибуткових ніш туристичного ринку, в якій майже відсутня конкуренція. Сьогодні активний зимовий відпочинок можуть запропонувати чимало гірськолижних комплексів турбаз та санаторіїв. ?, слід сподіватися, їхня кількість у майбутньому буде стрімко зростати, адже грудневі події в Україні спричинять собою зміни і в інвестиційній політиці Закарпаття. Якщо природні дані області будуть підкріплені людським фактором, Закарпаття очіку? справжній гірськолижний бум. Ця галузь туристичної індустрії заслугову? всілякої підтримки не лише заради одержання швидкого прибутку. Як казав видатний французький гірськолижник 60-х років, один із десяти кращих спортсменів XX століття Жан-Клод Кіллі: "Гірські лижі самі по собі не ? щастям, але цілком здатні його замінити".

Автор: Володимир Мартин

інтернет-видання "Р?О"

 

23 січня 2005р.