Кримінальник зі Сходу в статусі біженця

Тема вимушеного переселення у нашій країні останнім часом займає перші сторінки періодичних видань, головна вона й в ефірі радіо і телебачення. Хіба могли б ми подумати півроку тому, що у XXI столітті державу в самісінькому центрі Європи може спіткати подібна напасть. Кількість людей, які через військові дії змушені покинути свої домівки, нині обчислюється сотнями тисяч. За всіма цими негараздами покалічені людські долі, жахи й страждання, сімейні драми тощо.

Наша область поруч з іншими також гостинно прийняла багатьох біженців зі східних регіонів. На сьогодні їх понад три тисячі. І не тільки з Донбасу: першими близько 250 осіб переселилися утікачі з Криму. Треба визнати, що такі процеси не минають безслідно для місцевого населення. До речі, з цього приводу точаться дискусії про доцільність надання притулку переселенцям. Адже не всі східні співвітчизники поводяться пристойно. Досить часто разом зі знедоленими, на західних теренах України опиняються й люди, які мали проблеми із законом.

Ось свіжий приклад. Нещодавно ввечері у чергову частину Тячівського РВ УМВС звернувся 24-річний житель райцентру Олександр. Молодий чоловік повідомив: на його автомобілі, припарковому біля однієї з вулиць міста, хтось розбив скло на передніх дверцятах, проникнув усередину і поцупив телефон «Нокіа». Поки працівники міліції, які тієї доби чергували у слідчо-оперативній групі, оглядали автомобіль та спілкувалися з потерпілим, до пошуків активно приєдналися співробітники карного розшуку. Вони добре відають про кримінальні «малини», місця, де збирається різноманітний кримінальний елемент. Начальник тячівських оперативників Василь Негря зі своїми підлеглими негайно розробив план дій. Згодом надійшов сигнал: в одному із розважальних закладів неподалік вокзалу якийсь молодик пропонує задешево придбати мобільний телефон марки... «Нокіа». А далі все було, як кажуть, справою техніки - продавець «мобільника» опинився в руках стражів порядку. І тут з’ясувалося, що присвоїв чужу річ 26-річний Роман. Молодик, як стало відомо, оселився на Закарпатті влітку, переїхав до нас з Луганщини. Перед цим навесні повернувся з місць позбавлення волі. Коли бойові дії охопили Донбас, Роман у компанії кількох земляків швиденько метнувся до нас. Бував і раніше тут не раз — у Сваляві свого часу скоїв злочин, за який отримав тюремний строк. Тепер в Ужгороді після необхідних процедур набув статусу переселенця. Романові та трьом його землякам запропонували проживати в Тячеві.

Тут поселили в готелі, звичайно без «зірок», підшукали роботу.

Про достойну оплату, на жаль, не йшлося, де ж її тепер знайти? Та прожити, хоча й не на широку ногу, якось можна було. Оскільки за роботу переселенець тримався не надто, часто пиячив, то його невдовзі вигнали. І колишній злодій знову взявся за старе «ремесло».

Якось під вечір вештався по місту. На одному з обійсть зауважив велосипед. Швидко «осідлав» залізного «коня».

Та цього йому виявилося замало, багато за двоколісний транспорт не виручив. Далі звернув увагу на припарковане неподалік авто. Швидко розбив скло на дверцятах І заволодів мобільним телефоном. Того ж вечора намагався «скинути» чужу річ, та не вийшло, бо замість покупця підоспіли міліціонери...

Михайло Пискач для Uzhgorod.net.ua