Медійник «президентського» каналу шантажем та тиском «відбілює» кримінал із переселенцем-браконьєром на Закарпатті

Журналістка «5 каналу» з Донбасу взялася захищати свого земляка-переселенця, який побив виноградівського єгеря

Про це сьогодні у мережі «Фейсбук» написала журналіст Вікторія Сенгетовська, до котрої, власне, і звернувся побитий переселенцем із Днбасу єгер. До закарпатської журналістки звернулася з претензіями така собі Дарья Безродная з Маріуполя. Далі — пряма мова.

Вчора ввечері, 21 січня, на мій мобільний зателефонувала жіночка, представилася журналісткою 5-го каналу, сказала, що номер телефону їй дала колега Галя Ярцева і відразу ж перейшла до діла. Відверто зізналася, що по висвітленій резонансній справі про виноградівського єгеря та переселенця до неї звернувся її друг з Америки, який доводиться братом донеччанина і попросив «розібратися». Жіночка почала мене допитувати, чому я розповсюдила даний випадок, не провівши журналістське розстеження. У ввічливій формі я їй пояснила, що поділилася почутою від єгеря інформацією на Фейсбуці з друзями, і це не була замовна стаття, на яку вона так сподівалася… Потім журналістка змінила форму допиту на шантаж і тиск, сказавши, що їй відомо, де я працюю і вона зніме відеосюжет, як працівниця ОДА дозволяє собі (у неробочий час, замітьте!) запощувати на своїй приватній сторінці у Фейсбуку бійку єгеря та переселенця з їхніми прізвищами та, увага!, адресою… «Доречі, писати у пості навіть у соціальній мережі ім’я, прізвище та адресу проживання незнайомої людини принаймні не ввічливо», — пані Дарина написала мені у приваті на ФБ.

Я їй відповіла: «Дарино, а де ви побачили адресу в моєму пості? Чи це за київськими мірками вказане село сприймається як одна вулиця і один будинок в даному випадку цього переселенця? Цій кримінальній справі дадуть належну оцінку правоохоронці і суд. Тому наберіться терпіння і почекайте вирок, а не обзвонюйте, погрожуючи сюжетами…І наостанок. Країна має знати своїх «героїв», у першу чергу завдяки журналістам. Правда професійним і неупередженим…»

Дарина: «І наостанок, прес-секретар митниці років правління Януковича підпадає під люстрацію. Згідно Закону Про очищення влади. Це не погроза. Це наведення фактів. І, доречі, всі Айдарівці з якими мені пощастило спілкуватися на фронті- чемні і порядні люди. а не такі, як ви їх назвали в своєму пості».

Я написала: «Шановна, я працювала на митниці 9 років, а це правління не лише Януковича…І знов погрози… Ви як журналіст маєте знати, що митниця поза політикою».

Дарина: «Дивно, що людина, яка 9 років була поза політикою нині піддалась на емоції чи бажання написати щось гаряченьке в соціальній мережі і сприяла розпалюванню конфлікту між українцями. Замість того аби вислухати Олександра, допомогти йому законно звернутися в міліцію і підтримати аби встановити правову істину, ви почали переводити конфлікт у площину таблоїду».

Я відповіла: «…на відміну від вас, з паном Олександром я не була знайома взагалі до цього кримінального епізоду. Тому не можу представляти його особисті інтереси. Це по-перше. По-друге, він тому і звернувся по допомогу журналіста, бо місцеві правоохоронці не реагували належним чином на даний факт. І по-третє. Перш ніж запостити даний випадок, я перечитала пану Олександру увесь оприлюднений на ФБ текст, замітьте, який жодного разу не був відредагований, і лише після цього виставлений на моїй сторінці».

Дарина: «Тобто ви лише хотіли запостити у фейсбуці аби наробити галосу, а не посприяти вирішеню ситуації?! я правильно вас зрозуміла?»

Моя відповідь: «Ні, не правильно зрозуміли. На ФБ я поділилася даною розповіддю з друзями. Але бачу, що вас це не заспокоїть, бо вам потрібно виконати «закордонне замовлення свого особистого друга»…

Дарина: «Я не хочу, щоб люди, які називають себе журналістами псувати авторитет моїх колег!»

Наостанок я написала: «Все. Я вже в курсі всього того, до чого ви прагнете, але це ваша особиста справа. На відміну від вас, жодним чином від мене не прозвучали ані тиск, ані шантаж. Тому вважаю розмова вичерпана. Слава Україні!»

Без коментарів…