27 молодих людей зі Сходу та Півдня України перебували на Закарпатті в рамках проекту «Єдність у різноманітті»

 Учасники побували у різних містах Закарпатської області, поспілкувалися з пересічними закарпатцями та своїми однодумцями. 6 червня група, до якої приєдналися і закарпатці, взяла участь у тренінгу «Комунікація, стереотипи, маніпуляція, конфлікти», який проходив у Перечині.

12 найбільш активних учасників скажуть владі у Києві, що треба робити задля розвитку України

Менеджер громадської організації «Молодіжна альтернатива» Олександра Рязанцева розповіла, що перебування молодих людей, а це студенти та очільники різних молодіжних організацій, відбулося в рамках реалізації проекту «Єдність у різноманітті: подолання стереотипів та конфліктів, налагодження діалогу між молоддю Сходу, Півдня та Заходу», який реалізовується ГО «Молодіжна альтернатива» (м.Київ).

«Даний проект - це 8 триденних поїздок молоді зі східних та південних міст та областей у західні (Львів, Тернопіль, Чернівці, Луцьк, Івано-Франківськ, Ужгород). Закарпатська область – завершальна. У проекті взяли участь Одеська, Миколаївська, Херсонська, Харківська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області», - розповідає пані Рязанцева.

Мета проекту - встановлення діалогу між молоддю Сходу, Півдня і Заходу України; руйнація стереотипів у сприйнятті один одного; формування простору, де можна почути думки учасників з різних областей та виробити спільне бачення вирішення конфліктів сучасної України; обмін досвідом у громадській діяльності; навчання учасників впливати на владу, змушувати владу чути громаду; встановлення тісних контактів між активною молоддю задля розбудови цілісної суверенної України.

12 найбільш активних учасників будуть запрошені на дводенну поїздку в Київ та візьмуть участь у зустрічах у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, профільних міністерствах.

Ман: «Молодіжна політика не має висіти в повітрі»

У Перечин до групи приїхав начальник управління молоді і спорту Закарпатської ОДА Денис Ман. Цю посаду обіймає три місяці. Йому 25 років, молодіжною політикою займається ще зі школи. Зауважив, що молодіжна політика у краї, як і всій державі, висить в повітрі, але так не має бути – лідери молодіжних організацій повинні бути ініціативними, наполегливішими, не боятися відповідальності. 

«Я висловила своє бачення – і мене назвали провокаторкою»

У декількох учасників я поцікавилася, які стереотипи вдалося подолати їм під час проекту.

Єлизавета Батракіна: «Я родом з Луганської області. Навчалася у Харкові, наразі є аспіранткою філософського факультету, головою Демократичного альянсу Харківської організації. На Закарпатті вперше. Коли приїхала сюди, для мене було важливим побачити і зрозуміти, що ці люди знають, що між нами існують протиріччя. Моє серце спокійне, що всі ваші громадські активісти, які наразі реставрують Україну, розуміють і визнають те, що дійсно є – протиріччя наших поглядів, і над цим треба працювати. А то на одній конференції виступали представники Західної України, вони сказали, що жодної проблеми не існує. Я висловила своє бачення – і мене назвали провокаторкою.

Ми були в Берегові, зайшли до магазину. Одна жінка, напевно угорка, спробувала пояснити нам російською. Нам було приємно. Раніше у мене був власний стереотип, що закарпатці, почувши російськомовних, навіть не стануть говорити з ними, не те що допомагати».

«Якщо ми хочемо єдності, розвитку, то маємо проводити політику на підтримку нацменшин»

Антон Вінтоняк: «Народився в Краматорську Донецької області, тепер живу в Ізмаїлі Одеської області як біженець. Займаюся громадською діяльністю. Багато часу провів на Західній Україні – моя бабуся жила, на жаль, уже покійна, на Івано-Франківщині, в Коломийському районі. Тому стереотипів не маю. Я би хотів сказати про проблему нацменшин. Мене вразило, що компактне поселення, тих же скажімо угорців, після закінчення школи не мають повноцінної адаптації в українському суспільстві. Неправильно вибудувана система освіти, яка подає українську мову як рідну мову, а це не підходить людині, яка народилася в угорськомовній сім’ї, навчалася в угорській школі і досі розмовляє угорською. Це вважаю великою помилкою як центральної, так і регіональної влади. Я поїду на південь України, і у нас такі ж проблеми. Там є болгарські компактні поселення, молдовські, румунські. Якщо ми хочемо єдності, розвитку, то маємо проводити політику на підтримку нацменшин».

Тетяна Грицищук, фото автора