Закарпаття могло б створити 50 тисяч нових робочих місць для краян

Як уже повідомляв Uzhgorod.net.ua, у м. Ужгород 11 грудня відбулася науково-практична конференція: «Статус спеціальної самоврядної економічної території для Закарпаття: можливості та проблеми», організована громадською організацією «Закарпатський край». В її роботі взяли участь науковці, вітчизняні та іноземні експерти, господарники, представники органів місцевого самоврядування, громадськості та ЗМІ.

Учасники конференції висловили велику стурбованість тим, що Закарпатська область, як і вся Україна перебуває в глибокій соціально-економічній кризі. Виробництво продукції промисловості та сільського господарства продовжує постійно скорочуватися, падає оборот роздрібної торгівлі. Водночас у області значно зросли ціни на товари народного споживання, розмір середньої заробітної плати тут є одним із найнижчих в Україні.

Хоча за офіційною статистикою в області нараховується близько 8 тисяч зареєстрованих безробітних, що становить лише 1,0% від працездатного віку, в реальності надзвичайно високий рівень так званого прихованого безробіття. Сотні тисяч жителів краю за Карпатами змушені виїжджати на заробітки в різні європейські країни, зазнаючи поневірянь і принижень, оскільки багато з них трудяться без офіційного дозволу на працю та тривале проживання.

Водночас учасники конференції відзначили наявність найбагатших лісових та рекреаційних ресурсів Закарпаття, значних запасів цінних мінеральних вод, природного газу та інших корисних копалин, а також транзитні можливості завдяки стратегічно важливому розташуванню регіону – на кордоні з чотирма державами – членами Європейського Союзу.

Голова громадської організації «Закарпатський край» Василь Кузьо особливо підкреслив у своєму виступі, що економіці області не дає нормально розвиватися існуюча понад усе централізована форма управління народним господарством України. Абсолютна більшість податків спрямовуються до Києва, який загруз у корупції. Регіони отримують крихти, які потім ще розтягуються місцевими князьками. У результаті Закарпаття досі позбавлене можливості ефективно використовувати всі ресурси для свого розвитку.

Раніше були спроби знайти форми прискорення розвитку регіону, підкреслив доповідач Василь Химинець. Наголосив на прийнятому 24 грудня 1998 року Законі України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області», а також на затвердженому 22 березня 2001 року Законі України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття». Останній із цих законодавчих актів, зокрема, передбачав створення СЕЗ на території Закарпатської області терміном на 30 років площею 737,9 гектара.

Прийняття цих законів сприяло активному вкладенню інвестицій у економіку області, зростанню промислового виробництва, збільшенню рівня зайнятості населення. Успішно працювали, наприклад, ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Ядзакі-Україна», ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», ТОВ «Флекстронікс» та інші.

Експерт Дмитро Поп зазначив, що через скасування ряду пільг для суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні та інноваційні проекти в СЕЗ і на територіях пріоритетного розвитку (ТПР), позитивні тенденції зійшли нанівець. Якщо детальніше, то скасування пільг зі сплати податку на прибуток а також ПДВ для суб'єктів, що відбулося внаслідок прийняття закону про держбюджет-2005 СЕЗ «Закарпаття» та території пріоритетного розвитку (ТПР) перестали бути цікавими для інвесторів.

Цей експерт висловив переконання, що керівництво країни завжди буде намагатися максимально концентрувати ресурси в центрі, маючи власні економічні інтереси. Тож бачить вихід у реальному розширенні економічної самостійності регіону. Адже жителі Закарпатської області ще 1 грудня 1991 року проголосували на референдумі за розширення самостійності краю. Рішення цього народного волевиявлення так і не було втілено в життя. А ось питання розширення економічних повноважень Закарпаття через надання краю спеціального економічного статусу, вважає Дмитро Поп, може бути вирішене Верховною Радою шляхом прийняття відповідних законодавчих актів.

Його у своєму виступі підтримав експерт Михайло Бабидорич, на думку якого, до відання Закарпатської області при наявності особливого економічного статусу повинні належати: 1) розробка, затвердження та виконання бюджету області; 2) розробка, затвердження та реалізація програм області з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища; 3) управління майном, що належить області; 4) право розпоряджатися природними і лісовими ресурсами; 5) залучення інвестицій для соціально-економічного і культурного розвитку, включаючи можливість безпосередньо вести переговори з цих питань з іноземними державами і компаніями; 6) визнання статусу місцевостей як рекреаційних; встановлення заповідних і природоохоронних зон на території області; 7) участь у вирішенні питань прикордонного співробітництва в економічній та культурній сферах тощо. Експерт вважає, що спеціальний економічний статус регіону також повинен припускати, що в місцеві бюджети області безпосередньо платниками, включаючи трубопровідний транспорт, митні, банківські та фінансові установи і т. п має перераховуватися від 75% до 100% різних податків і зборів, у тому числі й рента за природні ресурси, які справляються відповідно до чинного законодавства за результатами діяльності цих суб’єктів та надання ними послуг на території області. У даний час понад 80% забирає з регіонів Київ.

Водночас органи місцевого самоврядування, використовуючи спеціальний економічний статус Закарпаття, могли б самостійно, у межах своїх нових можливостей надавати інвесторам пільги, які, наприклад, були в СЕЗ «Закарпаття», переконаний Михайло Бабидорич. Звичайно, втративши тут, регіон виграв би за рахунок створення нових робочих місць і т. п. Бо ж, якщо лише СЕЗ «Закарпаття» на обмеженій території дозволяла в рік створювати по 6 тисяч робочих місць, то в масштабах усієї області збільшення цієї кількості в 8-10 разів було б цілком реальним. Тобто, мова може йти щонайменше про 50 тисяч нових робочих місць щороку.

Архітектор Федір Осташ, посилаючись на свій трудовий досвід, запропонував, щоб органи місцевого самоврядування області мали право вводити додаткові місцеві податки, зокрема, за користування землею, природними та рекреаційними ресурсами, за нанесення шкоди навколишньому середовищу. Ці права серед іншого дозволять обмежити вивезення лісу в необробленому вигляді за межі області, натомість прискореним темпом розвивати деревообробну та меблеву промисловість. Крім того, на думку цього експерта, необхідно залучити інвесторів для будівництва і ремонту доріг, розвитку туризму та житлово-комунальної сфери, інших галузей. Збільшення надходжень до місцевих бюджетів дозволили б підвищити рівень життя закарпатців, предметно займатися вирішенням соціально важливих питань – будівництвом шкіл, лікарень, житла і т. п.

На те, що спеціальний економічний статус дозволить Закарпаттю більш ефективно реалізовувати умови для створення логістичних центрів, раціональному використанню її транзитного потенціалу звертали увагу у своїх виступах доктор фізико-математичних наук, професор Василь Химинець, член-кореспондент Національної Академії аграрних наук України, доктор економічних наук, професор Михайло Лендєл. Це, зокрема стосується будівництва на Закарпатті ділянки швидкісної магістралі від кордону з Угорщиною до межі з Львівщиною у рамках Міжнародного транспортного коридору №5 (Критський) – Лісабон – Трієста – Любляна – Будапешт – Київ – Волгоград, спорудження вантажного порту «Чоп» на річці Тиса, відкриття ряду індустріальних парків. Вони також вважають, що спеціальний економічний статус дозволить передбачити податкові пільги і заходи для підтримки сільського та зеленого туризму в регіоні.

На завершення дискусії учасники конференції в прийнятій ними резолюції закріпили основну думку: надання Закарпаттю спеціального економічного статусу сприятиме залученню інвестицій та ефективному їх використанню, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку та туризму, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіону та підвищення рівня життя закарпатців.

Цей висновок конференції, вважають її учасники, повинен лягти в основу відповідного законопроекту, підготовку якого слід розпочати у Верховній Раді України. Свій внесок у підготовку цього законопроекту могли б внести і громадські організації в рамках його широкого обговорення в регіоні разом із органами державної влади та народними депутатами України від Закарпаття

Іван Кривський

 

14 грудня 2015р.