І виростуть горіхові гаї...

Один раз Америці ми вже погрожували, що наздоженемо її та перегонимо. За всіма параметрами – у вирощуванні зернових, видобутку вугілля, космічній сфері, випуску автомашин тощо. Було це, пам‘ятається, за Хрущова, керманича колишнього СРСР. Але що із того вийшло – відомо усім. Однак на цей раз йшлося про перспективи вирощування волоського горіха в Україні та продажу його за кордон. За валюту, звісно!

Аби обговорити це питання та намітити перспективи, у Мукачево на міжнародну конференцію з‘їхалися спеціалісти в цій галузі з нашої країни, а також Чехії, Молдови, Польщі, Угорщини, Італії, Іспанії тощо. Про особливості культивування цієї рослини розповів кандидат с/г наук, колишній співробітник НДІ АПВ (нині обласна сільськогосподарська станція), що на В. Бакті, екс-заступник голови Берегівської РДА Олександр Григорович Матвієць (див. ФОТО). На цей раз він представляв Інститут садівництва НАНУ, ТОВ («НВП «Іригаційні системи») й Всеукраїнську горіхову асоціацію (голова Володимир Пахно).

Наш земляк, зокрема, зауважив, що в Україні ось уже сім років працює ця громадська «горіхова» організація. У нашій країні щорічно створюються нові розсадники, шкілки, у яких до сонця пнуться тисячі й тисячі деревцят. Відтак їх пересаджують і створюються сади. Вони є навіть на Закарпатті – йдеться про гай СТОВ «Клячанівське», що у Мукачівському районі (тут скоро буде горіховий сад площею 125 га.). Хоча діє також плодорозсадник «Надія-сад» на Ужгородщині.  

Дотепер у нашому краї не було жодного промислового підприємства з вирощування грецького горіха, у тому числі у Берегівському районі. Однак життя на місці не стоїть, і неподалік В. Бейгані й десь ніби-то коло Мужієва ентузіасти, у тому числі фермер Арпад Гайдош, таки замріяли засадити горіхові плантації. Одна з них матиме приблизно 3,2 га., а це десь 320-330 дерев (на одному гектарі їх вміщається до 100-110 штук). У активну фазу плодоношення вони вступають через 4-6 років і згодом багато десятиліть поспіль можуть давати мільйонні прибутки (на ринку 1 кг чищених горіхів коштує в середньому 100 грн.).

Але мова не тільки про калорійні зернята. Горіхівництво – також патріотична справа. Подбавши про свою землю, ми вже не подамося на заробітки у далекі світи. Завдяки розвитку цієї сфери пожвавиться вітчизняна фармація, парфумерія, меблеве виробництво (фанера, шпон). Нарешті тюкове (брикетне) опале листя та шкаралупа горіха у сучасних котлах обігріву – цілковите унезалежнення від дорогого та примхливого російського газу. Горіхова справа не потребує застосування хімічних препаратів. Настоянкою листя можна ефективно поборотися з колорадським жуком. Словом, куди не кинь – перспективи великі та манливі.

Хоча аматорським вирощуванням горіха волоського займаються десятки й сотні людей, саме індивідуали-селяни (понад 96 %) формують експорт цієї продукції за кордон. Одначе їхні наміри то спалахують, то згасають. За словами пана Матвійця, горіх, як і яблука, виноград, може стати ще одним брендом прикордонної області. До речі, у світі горіх – це популярна культура, оскільки використовується не лише в харчовій промисловості, але й для озеленення. Для прикладу, у сусідньому м. Мукачево, площа якого 28 кв. км., з цією метою висаджується майже дві тисячі рослин щорічно. А скільки їх росте обабіч трас, доріг і путівців – не порахувати. Крім усього іншого, горіхові дерева зменшують ерозійну небезпеку ґрунтів. Для гірсько-крутосхилого Закарпаття це вкрай актуально.

Ще кілька штрихів до теми. Для горіхівництва, яке вважається чи не найрентабельнішим у с/г, придатні лише 7 % материкових площ земної кулі – майже вся територія нашої держави в цих відсотках. За останній період Україна з п‘ятого місця у світі з валового збору горіхів перейшла на третє, сьогодні тільки Китай та США попереду. А що стосується експорту горіхів до Європи, то ми на першому місці. У нас дуже смачні горіхи, добрі, як уже відзначалося умови. Є мотивація, що ми хочемо посісти друге місце у світі щодо валового збору волоських горіхів і перегнати навіть Америку.

Варто тільки пройтися базарними рядами й можна побачити, скільки продається цього краму – ним торгують усі, хто тільки зміг назбирати восени плоди та "натовчи" зерняток. Зрештою, всі горіхівники твердять, що з реалізацією товару немає жодних проблем. Хоча внутрішніх резервів – також чимало. Однак, за словами пана Олександра, ми, українці, повинні більше споживати горіхової олії, "нажимати" на рослинний білок, тобто щоденно з‘їдати 4-5 плодів. Це – корисно для здоров‘я, бо горіхові зернятка – пожива для серця та судинної системи, він є «убивцею» простатиту та навіть раку. Роблять також чай з молодого листя, медові витяжки, у виробах з горіхової деревини мед не кристалізується, молоко довго не скисає.

– Закарпаття, у тому числі Берегівщина – це унікальний регіон, – завершує «горіхову» тему О. Матвієць. – Тут уже з‘явилися перші ознаки промислових насаджень горіхів, які можуть плодоносити 100-150 років. Багато краян зацікавилися їх вирощуванням і реалізацією. Тож будемо надіятися на гарну перспективу, адже горіховий потенціал – споживчий, експортний, медичний, кулінарний, природозахисний, меблевий тощо.

Автор цих рядків уважно слухав одного з найкращих знавців «горіхового» питання хвилин сорок і дещо з почутого читачам газети переповів. Тож буду радий, якщо когось спонукав посадити на обійсті саджанець цього чудового та профілактично-оздоровчого дерева. А якщо вже посадили, то пильно бережіть і дбайливо доглядайте його, бо ім‘я йому – грецький горіх. Із ним скоро наздоженемо та переженемо навіть саму Америку…

Михайло ПАПІШ, м.Берегово

 

01 січня 2016р.